четвер, 25 лютого 2016 р.

Разом ми – сила!


 Напередодні відзначення Дня Героїв Небесної Сотні студенти Херсонського кооперативного економіко-правового коледжу зустрілися з учасниками  Революції Гідності поблизу меморіалу «Слава Україні» неподалік від церкви Святої Олександри. На присутніх з фотографій дивилися очі загиблих у трагічних подіях дворічної давнини, примушуючи задуматись над тим, як ми живемо, що вже зроблено і що треба зробити, щоб не втратити здобутий такою дорогою ціною шанс змінити життя на краще.

 Учасники херсонського Майдану Павло Гавриш – голова Херсонської обласної організації Народного Руху України, заступник директора Департаменту  внутрішньої політики та інформаційної політики, начальник управління внутрішньополітичної діяльності Херсонської обласної державної адміністрації; Олег Гаврилко – голова Херсонської обласної організації партії «Свобода»; Віктор Гаврилюк – заступник голови Херсонської обласної організації партії «Батьківщини» поділилися спогадами про Революцію Гідності, відповіли на запитання студентів Херсонського кооперативного економіко-правового коледжу, яких цікавило, що ж  відбувалися на Євромайдані Херсонщині, що відчували тоді, що  надихало, чи багато було людей з Півдня на Київському Майдані, що змінилося з того часу…

 Про свої враження від Революції Гідності розповів і студент-першокурсник, майбутній ресторатор Єгор Буганов, який був у Києві напередодні трагічних подій: його переповнювала гордість за те, що в Україні  є патріоти, які вийшли відстоювати  права і свободи, принципи справедливості навіть ціною власного життя - до перемоги. Для Єгора найціннішим надбанням тих подій  стали друзі –однодумці.

 Відповідаючи на запитання Яни Стасюк, майбутнього юриста, О.Гаврилко зазначив, що перш за все зміни відбулися у свідомості  громадян, стало більше українського в суспільстві, оскільки після Майдана у Херсоні його російськомовні учасники заговорили українською, але до сих пір не всі готові діяти, і навіть просто піти на вибори і свідомо проголосувати.

 Майбутній бухгалтер Ліза Колісніченко хотіла дізнатися про ставлення до люстрації і її необхідність. Сергія Чайку,  майбутнього юриста, турбує питання темпів і якості розслідування злочинів  і покарання винних у загибелі Небесної Сотні.

 Анастасія Іонко, майбутній фінансист, запитала про ставлення рідних до участі у революційних подіях. Виявилося, що родини  беззаперечно підтримали П.Гавриша і В.Гаврилюка, а ось  у родині О.Гаврилка відбувся розкол, який не подоланий і донині.

 Віталіну Горбунову цікавило бачення майбутніх стосунків України з Росією. На це питання всі відповіли, що говорити про нормальні стосунки з сусідньою країною можна лише після виведення окупаційних військ з Криму і Донбасу. А О.Гаврилко зазначив, що тільки тоді, коли Україна стане потужною державою, будуть можливими  і рівноправні відносини. І взагалі немає друзів і ворогів, а є національні інтереси.

 Розмірковуючи над змінами, що відбулися протягом двох років, П.Гавриш зазначив, що сьогодні ми можемо відкрито говорити про всі проблеми, які є у суспільстві, а причини  наших негараздів частково і в тому, що протягом 25 років української національної політики з об’єднання України в єдину державу просто не було. Тому сьогодні для молоді найголовніше  вибудувати в собі український стрижень і по ньому міряти, що треба робити. Треба розрізняти погляди на свій народ, свою історію чужинців і власне українських істориків, аналізувати документи, оцінювати будь-які історичні події з точки зору інтересів України, а не сусідніх держав. Усе пізнається в порівнянні, тому думайте, вивчайте і зробіть вчасно свій правильний вибір, бо і за цей вибір  теж доведеться нести відповідальність.

 Для пана Павла одним із уроків революційних подій стало усвідомлення, що влада має нести відповідальність. Він переконаний: необхідно діяти, треба виходити  і  відстоювати свою позицію, і неважливо вас буде п’ятеро чи двоє. Якщо заради ідеї  вони ладні йти до кінця вдвох, то до них  обов’язково приєднаються тисячі, як це й відбулося два роки тому.

 Згадалися й події березня 2014 року, коли  остаточно з’ясувалося, що планам В.Путіна на півдні не реалізуватися, тому що Херсон – це Україна, а переломним моментом виявилося задавалося б незначне протистояння: вийшли на мітинг  десь із двісті прихильників «русского мира», а їм на противагу – чотири тисячі із синьо-жовтими прапорами. Після цієї мирної акції все й закінчилося -  припинилися спроби підірвати ситуацію зсередини.

 Завершуючи зустріч, П.Гавриш, О.Гаврилко,  В.Гаврилюк побажали молоді не бути байдужими і остаточно змінити Україну, виховати в собі «український стрижень» і стати гідними пам’яті  тих, хто віддав найдорожче – своє життя за те, щоб ми будували нову державу.

 Студенти слухали учасників Революції Гідності затамувавши подих, і година спілкування промайнула непомітно, примушуючи задуматись, даючи можливість звірити свої життєві пріоритети, знайти однодумців.

О.В.Сокальська, викладач коледжу

Немає коментарів:

Дописати коментар