середа, 11 квітня 2018 р.

Альманах творчих робіт студентів. Випуск № 7.









Людина-найвеличніша і найпідступніша з усіх істот

Абсолютно погоджуюся: людина - найвеличніша і водночас найнебезпечніша з усіх істот. Цими словами можна охарактеризувати сутність людини як виду протягом усього періоду її існування. Якщо раніше усі живі істоти підлаштовувались під природу, то з появою Homo sapiens сама природа змушена підлаштовуватися.
За всю свою історію людина завдала набагато більше шкоди Землі, ніж усі інші живі організми разом. Це зумовлено безмежним прагненням до покращення умов життя. Людину від тварини чи рослини відрізняє те, що у неї немає межі потребам. Якщо представникам флори і фауни для існування потрібне задоволення функціональних потреб, то для людини межі цих самих потреб не існує. Вона буде прагнути більше і більше, незважаючи на можливі наслідки, навіть якщо ці блага їй взагалі не потрібні.
Людина відома своєю жорстокістю і жадібністю. Якщо придивитися, то можна зрозуміти, що природа своїми діями, а саме хворобами, катаклізмами забирає життя живих істот без певної мети (просто існують природні закони існування та виживання). А от люди свідомо влаштовують такі страшні явища, як війна, геноцид лише через свою корисливість. Одна людина може вбити іншу через багато причини, а ті ж самі тварини - лише через голод.
Цікавий факт: деяких тварин називають маніяками, бо вони вбивають не заради їжі, а заради задоволення. Як гадаєте, «на честь» кого їх так назвали? Правильно! Збоченці і маніяки – це людські категорії.
Але незважаючи на всі мінуси, у роду людського є багато плюсів. Найголовніший – це здатність любити, співчувати, виявляти гуманність. Це може бути любов до дітей,  близьких та коханих, до всього живого, зрештою, до самої природи, до праці, до життя тощо. Жодна жива істота, окрім людини, не може відчувати кохання. 
Отже, справді, людина – найвеличніша з усіх істот. Так задумано природою і так має бути. Головне нам, людям, не забувати про це!
Ярослав Канібор

***
Насправді, людина дуже дивна істота. Вона водночас може бути доброю та щирою,  підступною та злою. Я за своє життя вже побачила багатьох людей і можу спокійно розмірковувати на цю тему.
Кожен із нас індивідуальний, але завдяки цьому у світі й цікаво жити. Ось мені, наприклад, дуже неприємні люди, які під кожного підлаштовуються, для кожного різні, постійно намагаються щось копіювати з інших. Я люблю яскравих індивідуальностей, але в той же час простих, відкритих людей. З такими приємно спілкуватися. Навіть більше: з ними хочеться спілкуватися! 
Але я ж розумію, що підступні і підлі люди не від гарного життя такими стали. У кожного своя життєва ситуація, і кожен шукає з неї вихід. А іноді буває й таке, що люди, намагаючись підлаштуватися під усі обставини свого життя, взагалі забувають, якими вони колись були, бо стають підступними й лихими. Я ж переконана, що з будь-якої ситуації можна вийти «білим та пухнастим» і не вдаватися до негативних крайнощів, коли треба йти всупереч своїй совісті.
А величність людей виявляється в їх можливостях. За весь період існування  свого роду  люди багато чого досягли і змінили: винайшла ліки, машини, електрику. Це все, звичайно, не з’явилося б без талановитих, без геніїв.
Отже, люди – це найцікавіші та найдивніші істоти на Землі. Від них залежить майбутнє усього живого на планеті.
Орина Садовська 

***
Людина – це найрозумніша істота на землі. Протягом усієї еволюції вона змінювалася, намагалася розвинути і вдосконалити себе. Саме людина впровадила у світ новітні технології, винайшла транспорт, телефон, радіо та комп'ютер. Також вона зробила величезний внесок у розвиток освіти, науки і культури. Тепер людина має змогу навчатися у вищих навчальних закладах, отримувати професію, що дає змогу в майбутньому знайти престижну роботу.
Але, крім створення благ цивілізації, людство здатне і на руйнації. Вивчаючи історію, ми бачимо, як людина здійснює загарбницькі напади на сусідні території, вбиває собі подібних і знищує все на своєму шляху. Навіть живучи у сучасному світі, ми чуємо новини про те, як гинуть невинні, потерпаючи від ворога.
Найбільше мене дивує те, що люди, навіть вивчаючи історичні джерела, повторюють знову ті ж самі помилки, що і пращури.
Дуже часто морально чи фізично сильніша людина може зламати  слабшу: досягти своїх цілей за допомогою погроз, довести до депресії чи навіть до самогубства. Усе залежать від того, в якій атмосфері людина виховувалась і який приклад вона брала від батьків. Бо коли діти стають свідками жорстокості та несправедливості  в сім'ї, теж виростають злими, лицемірними та підступними.
Ще одним великим мінусом існування людини є її промислова діяльність і, як наслідок, забруднення навколишнього середовища. Наприклад, створюючи атомні електростанції, людина знищує природу та шкодить здоров'ю інших живих істот. Свідченням цього стала аварія на Чорнобильській АЕС 1986 року. Багато людей унаслідок цієї катастрофи загинуло, отримавши променеву хворобу, отруєння та опіки.
Отже, кожен із нас повинен замислюватися над своїми вчинками і пам'ятати, що людина все-таки є найвищим досягненням природи, а не її руйнівником та винищувачем.
Вікторія Зражевська

***
Усі люди на землі різні: є добрі і злі, освічені і не дуже, бандити і ті, хто допомагає іншим. Про протистояння добра і зла в наш час можна говорити вічно.
Ми створюємо речі, що впливають на всесвіт, на людей. Але інколи ці винаходи люди використовують не на користь самим собі.
У книзі «Сенсей» Анастасії Нових розповідається про те, як влаштована людина, Всесвіт, влада над нами. Головний герой твору Сенсей за допомогою своїх начебто магічних сил та властивостей навчає учнів духовній магії. Коли вони відпочивають на березі моря,  до них на гарній яхті припливає чоловік, вітається з учителем, показує на що він здатний та хизується тим, що має  великі статки. Увечері багатій розповідає про себе, показує свої магічні можливості на дітях, говорить, що може передбачити майбутнє. Уранці дітям стає погано, вони відчувають себе ніби прикутими до ланцюгів. Сенсей пояснює присутнім, що той улюбленець долі з яхти є уособленням усього матеріального на землі, бо він належить до тих, хто править цим світом, і йому байдуже до духовності. Бо духовна  людина – велична і не буде маніпулювати іншими. Підступний той, хто зневажає це, у кого немає совісті.
Мені б хотілося, аби люди покращували не лише свій матеріальний стан, а й розвивалися фізично й духовно, збагачуючи свій внутрішній світ. Людям необхідно розуміти один одного і мати повагу не лише до себе та своїх принципів, а й до навколишнього середовища, природи та суспільства.
На мою думку, якби люди стали більш гуманними до інших, то толерантне ставлення, повага, взаєморозуміння допомогли б у вирішенні багатьох проблем та суперечок у суспільстві.
Катерина Кузьміна

Що чекає молоду людину в Україні 21 століття?

А й справді, що чекає молоду людину в Україні ХХІ століття? І яким буде майбутнє нашої Батьківщини? 
І хоча новітні технології розвиваються, історія все одно не змінюється, а тільки повторюється, новими стають лише локації.
Я вважаю, що молодих людей в Україні ХХІ століття чекає тернистий шлях до самопізнання та державної свідомості. І хоча з початком війни на Донбасі люди хоч трішки заворушилися(згадали українські традиції, символіку, стали більш патріотично налаштованими), це був тільки початок. Лише тоді, коли кожен українець особисто усвідомить своє походження, вивчить рідну мову, історію, стане щирим патріотом, його чекатиме безтурботне і щасливе майбутнє. І я, як писала Леся Українка, «…без надії сподіваюсь», що це все ж таки станеться. 
А поки що - давайте почнемо із самих себе. Як говорив словами пісні Андрій Кузьменко: ,,Ти сам собі країна: зроби порядок у своїй голові”. Не будемо цуратися рідної землі та виїжджати за кордон. Збудуймо Україну, починаючи з власної сім'ї. Бо, якщо заглибитися в історію, стане зрозуміло, що держави були сформовані з племен, племена - з родових общин, а родові общини - з окремих сімей.
Тож майбутнє  України - в руках кожного молодого українця.
Микола Середюк

***
Я громадянка незалежної, співучої  і мальовничої держави. Усім серцем відчуваю мою любов до України, вивчаючи її історію, читаючи твори письменників, які пишалися нашою країною. Минають роки і століття, змінюється мистецтво, мода, люди. Незмінною є лише історія, яка поповнюється новими подіями нового часу.
На даний момент Україна переживає складні часи через нападників, які прагнуть завоювати територію Сходу. Тому люди тікають, шукаючи кращого, щасливого життя. Вони починають все спочатку в інших країнах, де розвинута економіка і більше можливостей для реалізації своїх ідей. Багато молоді виїжджає за кордон учитися і будує своє життя там. Але, на мою думку, якщо молодь буде залишатися в Україні зі своїми мріями та креативними пропозиціями, наша країна підніметься на міжнародній арені. Ми маємо зрозуміти, що все залежить від нас, і тільки українці можуть збудувати ідеальну для себе Україну, не шукаючи чогось кращого.
Щодо мене, я часто задаюсь питанням стосовно свого майбутнього. Сподіваюся, що через п'ятнадцять – двадцять років я буду жити  краще, ніж зараз, і не важливо, де  буду знаходитись – в Україні чи за кордоном. 
У цій ситуації виникає спірне питання, тому що всі хочуть кращого життя. Якщо Україна стане за ці роки сильнішою і могутнішою, не бачу сенсу покидати рідний край.
Євгенія  Шевченко

***
Людина – розумна істота, яка розвивається протягом усього життя. Наприклад, ще двадцять років тому ніхто й не міг подумати, якою потужною буде на початку 21 століття техніка, інші сфери існування людей. Тому сьогодні ми доволі часто запитуємо себе: а що ж буде в майбутньому?
Хочу зробити акцент на політиці України, адже наше життя залежить, у першу чергу, саме від неї. Я дуже хочу бачити в майбутньому нашу молоду державу успішною та процвітаючою, тим більше, що сьогодні Україна переживає дуже важкі часи: політична та економічна криза, війна на Донбасі. Про це дуже прикро говорити, і хочеться, щоб усе закінчилося якнайшвидше. А ще корупція – українська проблема, з якою потрібно боротися. 
Хочу звернутися до нашої молоді: давайте разом почнемо змінювати нашу країну, починаючи з себе! Мені прикро дивитися на молоду людину, яка йде вулицею й викидає сміття на узбіччя, або як компанія людей нецензурними словами висловлює свої думки, розпиває спиртні напої. До чого ж ми так дійдемо? Якого майбутнього нам чекати в цьому випадку?
Якщо прямо зараз ми почнемо змінюватися, об’єднуватися в громади, створювати кращі умови життя для майбутнього, то у нас буде прекрасна країна. Адже все залежить тільки від нас!
Я впевнений, що найближчим часом у нашій країні все зміниться на краще, і ми будемо жити у могутній державі, яку поважають та підтримують в усьому світі.
Павло Щербак

Зрадливий друг гірший за відвертого ворога

Мабуть, у наш час питання  соціального характеру мають більший пріоритет, ніж будь-які інші. Серед таких проблем можна виділити становлення особистості в соціумі та формування дружніх стосунків, бо дружити теж треба уміти. 
Але чи завжди той, кого ви вважаєте справжнім другом, відповідає цьому визначенню? Озирніться навколо. Серед вашого оточення 100% є люди, яких ви вважаєте друзями, але це лише тільки банальна ілюзія поверхового погляду.
Трапляється так, що жоден із них не здатен повністю сприйняти вас як свого друга. Декотрі навіть здатні встромити у спину ножа. Зрадливий друг є найраптовішим та найгіршим відкриттям. Якщо порівняти зрадливу дружбу з відкритою ворожнечею, то остання буде кращою для вас, адже ви принаймні знаєте, чого очікувати. Безумовно, життя диктує нам свої правила, руйнуючи, як нам здавалося, непохитні істини.
Звернувшись до історії, можна знайти яскраві випадки зрадливої дружби. Найвідомішими  жертвами подібної були Гай Юлій Цезар, заколений на засіданні Сенату; французький журналіст-революціонер Марат, зарізаний у власній ванні; римляни  Цицерон і Тіберій  Вар. Свого часу навіть Наполеон  Бонапарт казав: «Боже, захисти мене від моїх друзів, а з ворогами я впораюсь сам».
Отож, зі сказаного вище можна зробити висновок: дружба – це природна соціальна потреба.  Але дружити здатна не кожна людина. І якщо ви маєте щирого друга, то вам у житті неймовірно пощастило! Залишилося дати відповідь лише на одне запитання: а чи можна другом назвати вас?! 
Владислав  Боровиков 

***
Я повністю згоден із прислів'ям «Зрадливий друг гірший за відвертого ворога». Не стане відкриттям думка, що у кожного є друзі та недоброзичливці. Це проста життєва істина. 
Та чи замислювалися ви колись над тим, як люди стають друзями?  Думаю, дружити можуть лише особи, які «підходять» одне одному. На власному досвіді я зрозумів, що не кожен знайомий бажає тобі добра і є справжнім другом. 
Приблизно два роки тому наша хлопчача компанія складалася з п’ятнадцяти чоловік, але з часом люди, яких я називав друзями, почали виявляти свою справжню сутність. Наша товариська зграя почала розділятись. Ми поступово припинили спілкуватися, гуляти разом. Пізніше колишні друзі почали розпускати плітки, але ніхто не насмілився сказати мені в очі те, що казали за спиною. Зараз я думаю: може, дружба неможлива між такою великою кількістю людей? Мабуть, для щирих стосунків потрібна все-таки менша кількість осіб. 
На даний момент у мене більше знайомих, ніж друзів. Розпізнати справжню дружбу  важко, тому ці  відносини потрібно берегти. Справжній друг – це людина, якій ти довіряєш як самому собі.
Я дуже радий, що серед мого оточення все ж є люди, на яких можна покластися. Товариш завжди підтримає у важкій ситуації, вислухає та допоможе. Переконаний, що друзів потрібно обирати ретельно, тому що дружба повинна бути назавжди.
Станіслав  Степанський 

***
Коли в людини є друг, вона стає уразливою. Ти довіряєш  йому, відкриваєш душу, ділишся секретами та таємницями… Можна сказати, що друг - це людина, якій ти даєш у руки ніж, а пізніше вона вирішує: врятувати тебе чи загнати ножа в саме серце.
Приятель, знаючи про тебе все, при нагоді може використати інформацію проти тебе, йому відомі всі твої слабкі місця, він знає куди бити, щоб було боляче.
Що я можу сказати про ворога? У вас свої конфлікти, іноді такі, що виникли ненавмисно, бо ви навіть не здогадувалися, що десь «перейшли» йому дорогу. Але це не страшно, тому що ворог не знає тебе так, як знає найкращий друг.
А знаєте, що найстрашніше? Це коли приятель, який зрадив тебе, починає товаришувати з твоїм ворогом. Таким чином, ворог буде знати про тебе все, що знає колишній друг: куди бити, щоб знищити морально. Ще дуже страшно мати лицемірного приятеля: він може тільки прикидатись для тебе другом у своїх інтересах.
На мою думку, найкращий друг – мама. Вона завжди підтримає тебе без заздрості, ніколи не розповість твої секрети комусь, не буде тебе засуджувати за якісь випадки, буде завжди з тобою падати і підніматися, дасть дуже добру пораду, так як вона мудра і знає, як достойно вийти з життєвих ситуацій. Тому бережіть своїх батьків: кращих друзів вам точно не знайти!
Марія Скляр 

Кохання - щастя чи в'язниця, Бог від якої заховав ключі?

Кожна людина хоч раз у житті відчуває кохання. Воно окрилює, підносить, штовхає на якісь благородні вчинки. Та буває, що люди втрачають своє щастя лише через свою дурість. І таких - мільйони! 
Хтось зацікавлюється кимось через вигоду, а може бути, що закохуємося в тих, кому байдужі. Ми завжди в пошуках ідеалу, але самі не завжди хочемо змінитися.  Інколи шукаємо кохання і не розуміємо, що людина, яка нам так потрібна, - поруч, ми просто не помічаємо її.
Кохання – це чаша зі скла, і в будь-який момент ми ризикуємо її впустити. Вона може розлетітися на маленькі шматочки і цими скельцями зробити боляче дуже дорогим для нас людям. Ми не розуміємо цього, доволі часто граємося почуттями інших людей, не думаючи про наслідки, хоч і несвідомо, але робимо їм боляче.
Не можна думати тільки про себе! Слід пам’ятати, що існують три поняття: «вчора», «сьогодні» і «завтра». «Вчора» – вже не повернеш і тим більше не зміниш.  Тому  «сьогодні» ми повинні зробити так, щоб не каятись «завтра» про скоєне. Час не можна повернути, і тому слід цінувати кожну хвилину, проведену з коханою  людиною, не витрачати час на сварки та з’ясування стосунків! 
Любіть, творіть, вражайте і цінуйте свою другу половинку, а головне - не думайте тільки  про себе! Цінуйте одне одного, бо час не повернути, і ніхто не знає, що з нами буде завтра.
Катерина  Харабурова

***
Кохання - щастя чи в'язниця? Поняття суперечливе. З одного боку,- це велике почуття, що здатне окрилити людину, піднести її до небес, штовхнути на благородні вчинки, на саморозвиток. Але чому ж тоді так багато розчарованих у коханні людей із гіркими спогадами? Чому декого кохання доводить до самогубства? 
Любов іноді приносить муку і страждання (особливо якщо не взаємна).  Але немає справжнього кохання без сварок. Без суперечок ми ніколи б не дізналися, наскільки  людина, яку ми любимо, нам  потрібна. Бо тільки коханій людині ми здатні пробачити все, або майже все… Без сварок  ми б не розуміли цінності кохання, вони – своєрідне випробування для почуттів.
Іноді трапляються такі випадки, коли через конфлікти люди віддаляються одне від одного. Це наш індивідуальний вибір, адже у кожного кохання своє: у когось - щире, добре , мотивація стати кращим; у когось – невзаємне і сумне. Все одно любов існує. Усі колись у житті повинні відчути ці почуття. На мою думку, кохання - це все ж таки щастя. Тому що коли людина кохає, – вона живе!
Анна Вишневська

Чи модно бути вихованим?

Чи модно бути вихованим у наш час? Напевно, багато людей задають собі це питання. Моя думка:  так, модно. Вихованою людиною потрібно бути завжди, де б ти не був, незалежно від місця та часу. Вихованість ніколи не вийде з моди. Це одна з тих рис людини, яка повинна бути в кожного з нас.
Виявляти її треба у всьому: поступитися місцем старшій за віком людині чи вагітній жінці; допомогти незнайомій бабусі перейти дорогу або донести сумку; не кричати на вулиці, не з’ясовувати стосунків; не сперечатись, навіть коли знаєш, що ти маєш рацію; не використовувати ненормативну лексику. Усе це показує твою вихованість.
Із вихованих людей складається ввічливе суспільство. Тому толерантність повинна стати духовною потребою всіх без винятку членів соціуму. Щоб розвивати вихованість, треба читати книжки, дивитися інтелектуальні фільми, слухати музику, вивчати твори мистецтва, спілкуватися з вихованими людьми. Усе це сприяє збагаченню духовного світу людини. Також потрібно мати такі внутрішні якості, як: щирість, доброта, ввічливість, співчуття до інших та людяність. Усе це робить нас вихованими людьми. 
Вихованість ніколи не вийде з моди  хоча б тому, що з такими людьми приємно спілкуватися, це приносить задоволення. Багато людей зараз не розуміють такої моди, адже вони слідкують за іншими модними тенденціями: як вдягатися, причісуватися, за інтер’єром, за модними машинами, за своїм статусом у суспільстві, та не слідкують за своєю вихованістю. А жаль! Це те, що потрібно мати кожному насамперед. 
Лейля  Чантаєва


Добірку студентських перлин
відредагувала викладач
української мови та літератури
Алла Іванівна Сергазіна

Немає коментарів:

Дописати коментар