середа, 28 листопада 2018 р.

Альманах творчих робіт студентів. Випуск № 9.


Альманах № 9
 творчих робіт студентів 
Херсонського кооперативного економіко-правового коледжу 
«Моя життєва позиція»


Світ не без добрих людей

Так повелося, що кожен вирішує свої проблеми самостійно. Світ вважає, що він вам нічого не винен, і так воно і є. Правило цього світу: «Тобі щось потрібно? Добивайся цього сам, тому що це потрібно лише тобі». Нас кинули у цей світ без інструкції до життя. Одні страждають, набивають синці, ламають ноги, але не здаються, борються, встають та йдуть далі. Інші втомлюються боротися і з часом опускають руки, просто пливуть за течією.
Та я не зовсім згодна з думкою, що всім людям байдуже до ваших проблем, переживань, почуттів. Вірогідно, тих, хто співпереживає, хвилюється та допомагає буде не дуже багато, але навіть їх незначний відсоток може зробити світ кращим.
Учора я, як звичайний нормальний підліток, переглядала відео в «ютуб» і натрапила на репортаж про маленького хлопчика. Над ним знущалися у школі через деформацію верхньої щелепи і великі передні зуби. Але замість того, щоб знущатися, його однолітки повинні були усвідомити, що хлопчик не винен у цьому, що він таким народився, або про те, що йому важко дихати, навіть важко закривати рота, щоб не привертати увагу.
Зараз ви, напевно, задалися питанням: чому батьки хлопчика нічого не робили, адже ми живемо в ХХІ столітті? Вони намагалися, але їхньому сину була потрібна дороговартісна операція.  Батьки хотіли взяти кредит, але це був ризикований крок для їхньої сім’ї. Я впевнена: вони б на нього зважилися, але історія їхньої родини потрапила у ЗМІ. І це все змінило. Людей вразила розповідь, і вони за короткий термін назбирали грошей у сім разів більше, ніж треба було. Батьки хлопчика були дуже розчулені такою поведінкою незнайомих людей. Частину грошей вони витратили на лікування, а залишок віддали на благодійність. Зараз «малому» вісімнадцять років, операція допомогла, і вже ніщо не відрізняє його від однолітків.
Це чудовий наочний приклад, що дозволяє зробити свій вибір: бути тим, хто допомагає, чи тим, хто знущається. А може, бути байдужим і взагалі не звертати увагу на проблеми інших? Який вибір зробив особисто ти?

Наталія Тростенюк, 
студентка групи О-391

***
У світі дуже багато людей, і стільки ж існує проблем. Особливо в наш час, коли кожен із нас (дякуючи шахраям) може залишатися навіть без даху над головою за лічені хвилини. Тому треба підтримувати одне одного і не відвертатися від людей, які потребують допомоги. Ніхто не знає, що завтра буде з ним і чи не опиниться він на вулиці без шматочка хліба, чи буде йому де переночувати, або просто зігрітися. Звісно, існують волонтери, скажете ви. І будете мати рацію, адже вони справді вже допомогли великій кількості людей, їхніх добрих справ не перелічити. Без цієї допомоги багатьох могло би вже і не бути зараз серед нас.
Але ж, люди, ми живемо в такі тяжкі часи, коли без допомоги одне одному просто не вижити. Тож допомагайте, відгукуйтеся на прохання, не закривайтеся в собі, бо допомоги  потребує майже кожен. І це не лише фізична допомога, є ще й моральна, яка іноді буває навіть важливішою.
Наприклад, зараз багато підлітків перебувають у депресії через знущання однолітків (психологи це називають булінгом). Ці психічно хворі люди отримують задоволення від їхніх страждань, навіть якщо довели жертву до самогубства. Не будьте байдужими і безтурботними, коли бачите, як не найкращі представники молодого покоління демонструють свою пиху, вищість та нахабство. Станьте на захист принижених, адже ми всі можемо потрапити у скрутну ситуацію. І якщо хоч один почне допомагати, то, я впевнена, усі інші його підтримають.
Тож я хочу закликати вас до добра і добрих вчинків. Давайте всі разом зробимо цей світ кращим, добрішим і безтурботнішим.

Вікторія  Алєєва, 
студентка групи О-391

***

Я оптиміст: вірю, що у світі багато добрих та щирих людей, бо з дитинства нас привчають робити добро людям і не соромитися цих вчинків. Зі свого життєвого досвіду ми бачимо велику кількість небайдужих, ними врятовано багато людських життів.
Зараз в Україні дуже багато волонтерів, які допомагають сім'ям на Донбасі, воїнам АТО. Хіба можна цих людей назвати  злими, неспівчутливими?
Напевно, дехто думає, що добро - це щось неможливе. Але ж воно починається з малого, наприклад, допомогти літній жінці перейти через дорогу, просто перенести її речі; не смітити на вулицях, адже не тобі те сміття прибирати. Є багато людей, які всиновлюють дітей, - це теж великий вияв добра та милосердя.
У світі є чимало доброго. Є батьки, які нас люблять та піклуються, є теплий затишний будинок. У нас є друзі, з якими нам цікаво і які зможуть нам допомогти. У нас може бути все, але не треба забувати про людей, яким потрібна наша допомога.  Вони можуть потребувати житла, дорогих ліків та багато іншого, адже не кожна людина спроможна їх придбати. Заходячи в соціальні мережі, ми бачимо, скільки людей потребують допомоги. Приємно, що знаходяться люди, які можуть допомогти. Як говорять у народі, з миру по нитці – голому сорочка.
 Буває, що людина дуже вродлива, а в душі, на жаль, байдужа і підступна. З такими не завжди знайдеш спільну мову. Байдужість – це найгірше, що може статися з людиною. Хтось із великих сказав, що з мовчазної згоди байдужих стаються всі неприємності у світі…
Добро - це бачити в людині людину, це людяність, особливе ставлення один до одного.  Отже, творіть добро, бо тільки воно зможе врятувати світ.

Андрій Шульга,
студент групи О-391

З ким поведешся, того й наберешся

Змалечку я нерідко чула від батьків прислів'я: з ким поведешся, того й наберешся. Я ніколи не розуміла цей вислів, доки не стала дорослішати. У кожного з нас почали з’являтися друзі, знайомі – одним словом, нове оточення.
Ми обираємо друзів до душі, вважаючи, що дружба – це найголовніше в житті. Моя мама завжди мені говорила, що потрібно обирати правильний шлях із надійними людьми, бо під час спілкування можна набратися того, чого іноді сам не помічаєш – і доброго, і лихого. 
Кожному хочеться спілкуватися з розумними, добрими, ввічливими людьми. Та  буває, особа потрапляє в погану компанію, де їй комфортно, де її начебто розуміють. Під впливом «однодумців», сама не усвідомлюючи того, людина може піти на негативні вчинки, вести нездоровий спосіб життя (тютюнопаління, алкоголізм, наркоманія), а то й на кримінал (крадіжки, хуліганство та інше).
У мене є вірний друг і гарний незрадливий товариш – це моя мама. Ми споріднені душі, тому я з гордістю можу сказати, що у мами я набралася добрих звичок. Звісно, у мене є друзі-однолітки, яким я можу передати те, чого навчила мене найрідніша людина.
Отже, я вважаю, що кожна людина повинна мати вірного друга, гарного товариша, бо, як говорять, разом набагато краще. І веселіше…

Інна Мазур,
студентка групи  Р-392

Добре ім'я – найкраще багатство

У наш час багато хто вважає, що мати добру репутацію - це дуже важливо. Адже ми кожного дня зіштовхуємося з сотнями людей, а отже, з їхніми думками про нас. Та чи справді варто так піклуватися про добре ім’я?
На  мою думку, варто. Особливо якщо ви медійна особистість, або бізнесмен чи бізнесвумен. Адже успіх вашого бізнесу чи кар’єри залежить від думки про вас. На жаль, у наш час люди спираються більше на плітки, а не на перевірені факти. Тож кожному з нас треба старатися справляти лише хороше враження.
Стосовно моїх друзів, то думка моя на 200 відсотків правильна. Упевнений: часто траплялося, що ви, наприклад, не хочете ділитися цукерками з другом, але коли він їсть смаколики і не ділиться, ви ображаєтеся. Що ж виходить? Тепер ви жадібний, а друг ще й поганий, бо не зміг увійти у ваше становище.
Якщо ти маєш добре ім’я, то легко завести нові знайомства, бо друзі захочуть познайомити тебе з кимось зі своїх добрих знайомих.
Коли ж справа стосується бізнесу, тут моя думка правильна на всі 300 відсотків. Якщо твоя компанія має добре ім’я, то люди, як правило, хочуть співпрацювати. Вони  знають, що не йдуть на ризики.
Тож, якщо подумати, добре ім’я і справді найкраще багатство, але все одно вибір за кожним із нас.

Сергій Лавренюк,
студент групи Р-392

Добре роби – добре й буде

На мою думку, доброю можна назвати  ту людину, яка щира, ввічлива, робить добрі справи. Найменше, що може зробити кожен із нас, - це допомогти людині з обмеженими можливостями, поступитися місцем у транспорті людині похилого віку.
У сучасному світі рідко можна зустріти добродія, який прийде на допомогу без якої-небудь користі для себе. Зазвичай добра  людина посміхається, навколо неї віє теплом, до таких тягнуться люди.
Зараз існує також багато благодійних організацій, що збирають кошти на лікування важкохворих. Є такі, що надають прихисток безхатченкам, а ще існують притулки для тварин. В Україні діє організація «Червоний Хрест», яка збирає кошти, продовольчі товари та одяг для військових.
Усе в житті має ефект бумерангу. Якщо людина робить добро іншим, то й добром відповідають йому. Хоча бувають і випадки невдячності, коли, незважаючи на допомогу, можуть «підкласти свиню» у відповідь. Особливо часто такі прикрі випадки трапляються в бізнесі.
Тому добрій і чесній людині потрібно бути сильною, мати витримку, бо при слабкодухості цим можуть скористатися недоброзичливці.
Робіть добро – і воно вам повернеться.

Тетяна Клапиш,
студентка групи Р-392

У чому полягає роль жінки в житті і суспільстві

У наш час жінка відіграє дуже важливу роль у житті суспільства. Саме жінка є берегинею сімейного вогнища. Вона народжує дітей, дбає про родину: прибирає, готує, старається всім допомогти, створює затишок  у сім'ї, будинку.
Найбільші клопоти у світі лягли на слабкі, тендітні плечі жінок. Адже виховання дітей, хатні обов'язки – це дуже тяжко витримати морально і фізично.
З часом обов'язки і роль жінок у суспільстві змінилася, адже вони відстояли рівні права з чоловіками. Мабуть, тому сьогодні дуже мало справжніх чоловіків, готових покласти на свої сильні плечі піклування про повноцінний добробут родини. Так, чоловіки – сильна половина людства, але вони чомусь із легкістю все скидають на тендітних жінок.
В усі часи жінки шукають собі справжніх чоловіків, які зможуть вирішити будь-які проблеми, завжди допоможуть, підтримають. Хоча сучасні жінки і сильні, і мужні, та нам потрібна любов і підтримка.
Без жінок світ занепаде. Потрібно берегти прекрасну половину людства, цінувати все, що вони роблять для сім'ї, бо без жінок життя не буде таким чудовим.

Ірина Івасишина,
студентка групи О-391

Людина найвеличніша й найпідступніша з усіх істот

Сьогодні була дощова погода, що навіювало сум та ще більше занурювало в роздуми над однією з вічних тем: хто я є і в чому сенс мого життя?
Відповідь дуже проста: я - людина. Але хто така людина, яке її призначення? Потвора, яка калічить світ, винищує цілі види живих істот, у тому числі і собі подібних? Чи, може, вона є найбільш розвиненою істотою, що має владу й право змінювати світ на свій смак та колір?
І справді, хто, як не людина, зберігає природу й допомагає представникам флори й фауни, які без неї щезли б. Саме людина може зупинити катастрофу планетарного  масштабу, і тим самим зберегти  матінку Землю.
Аналізуючи еволюцію Homo sapiens, я можу сказати, що винищення інших видів та геноцид собі подібних у нас у генетичному коді, але є в ньому і передумови для появи нового виду людей  - великих, розумних, добрих, тих, хто створить Парадайз на нашій змученій  планеті. А після того, можливо, й на усіх інших.
Та з`являються нові запитання: скільки ще потрібно часу і яка ціна такого шляху? Сотні? Тисячі знищених видів? Мільярди померлих людей? Заради чого? Щоб  хтось із сильних цього світу змінив свою думку та помирився з іншими лідерами? Авжеж, вони не будуть цього робити, бо те потворне,  що зараз  відбувається, їм вигідно.
І якого масштабу потрібна загроза , щоб ми замислилися над своїми діями? Може, така, що поставить усіх на коліна? Чи та, що може знищити нас?
Як би то не було, я вірю, що ми – ті, хто є найдосконалішими істотами на планеті, і нам вистачить здорового глузду «не ламати гілку, на якій сидимо». Нам під силу виконати те найвище людське покликання - створити щось подібне до Раю на землі.

Ілля Богомолов,
студент групи Ф-391

Яка риса характеру людини є найгіршою?

З-поміж усіх людських рис найгіршою, на мою думку, є егоїзм. Але цікаво, що кожен із нас має цю рису характеру. Хтось показує це відкрито, незважаючи на думку оточуючих, а хтось, навіть не помічаючи цього в собі, засуджує та висміює інших.
Егоїст - це особа, яка робить усе лише для свого задоволення, не звертаючи уваги на знайомих, друзів, близьких та їх бажання. Щоб досягти своєї мети  в  житті, бути щасливим, кожному з нас доведеться стати егоїстом у тій чи іншій ситуації.
Звісно, я вважаю, що ми всі повинні допомагати один одному, але іноді потрібно ставити свої інтереси вище інших. Адже сьогодні, якщо ми опинимося у складній життєвій ситуації та будемо потребувати допомоги, кожен чекатиме якоїсь винагороди від нас і зважуватиме, наскільки вигідно це вплине на його життя. Мабуть, це логічно, хоча і не зовсім правильно.
На мою думку, не треба засуджувати людину за те, що вона прагне для себе благополуччя. Головне, щоб це було не на шкоду іншим.

Тетяна Шуліка,
студентка групи Ф-391

***

На мою думку, однією з найгірших рис характеру є заздрість. З одного боку, вона є мотивом для самовираження і вдосконалення, подальшого розвитку людини. А з іншого, - дуже часто стає причиною ворожнечі між людьми.
Наприклад, дівчина, яка заздрить подрузі, розуміє: у неї немає чогось, що є в її приятельки. І робить висновок, що гірша за неї. Перший крок до руйнування дружби зроблено! Такі ситуації трапляються досить часто. Нерідко можна побачити невдоволення на обличчі людини, коли у її подруги в сім’ї все добре складається, а в неї ні. Безумовно, друзі починають конфліктувати  і завдавати один одному шкоди чи створювати загрози.
Насправді, якщо вдатися до логіки, заздрість повинна мотивувати до кращої праці та самовдосконалення. А об’єкт заздрощів – це приклад, на який слід рівнятися. Та, на жаль, так буває нечасто. Набагато простіше заздрити і чекати, поки блага впадуть на голову з неба.
Отже, якщо людина використовує заздрість як мотивацію, то це плюс, а от про мінуси говорити неприємно. Більше того, заздрість не ділиться на кольори, тому ніяких «білих» заздрощів не існує.

Ганна Коваленко,
студентка групи  М-391

Немає коментарів:

Дописати коментар