середа, 27 листопада 2019 р.

Альманах творчих робіт студентів. Випуск № 14.


Альманах № 14
творчих робіт студентів
Херсонського кооперативного економіко-правового коледжу

«Моя життєва позиція»
(за результатами І етапу Х Всеукраїнського мовно-літературного конкурсу творчих робіт імені Тараса Шевченка)


Тема: «Тарас Шевченко народився на українській землі, під українським небом, проте він належить до тих людей-світочів, що стають дорогими для всього людства і що в пошані всього людства знаходять своє безсмертя» (Олесь Гончар)

Вічність… Це багато чи  мало… Рік, сто років, може, кілька годин? На мою думку, відповідей на ці питання більше, ніж тисяча або дві. Бог, вищі сили дають нам змогу пізнавати цей світ. Комусь дається період у 45 років, іншим 99… Але ж важливо не лише пожити, а й залишити після себе те, чим будуть захоплюватися наступні покоління. Чи можна назвати «корисних» людей вічними? Про це я і хочу зараз поміркувати.

Щосекунди у світі народжується певна кількість дітей. Уявляєте, кожного дня наша планета стає багатшою на особливих, талановитих людей! Майбутні визнані світом актори, співаки, лікарі, музиканти, просто ті, хто стануть найкращими у своїй справі та залишать після себе пам'ять: пісні, винайдені ліки, фільми, відкриття, шикарні музичні композиції, п’єси!.. Це важливо для розвитку суспільства.

Приємно усвідомлювати, що українська земля теж має свої таланти, які у пам’яті людства знайшли безсмертя та вічність. Звісно, мова йде, у першу чергу, про  талановитого сина України Тараса Григоровича Шевченка. Кожен колос, паросток, квітка, вирощені на нашому чорноземі,  наскрізь просочені любов’ю, повагою та… болем Тараса. Але він не здавався, був сильним завжди! Про інше навіть не думайте, ні! Погляд на його неньку-Україну був рідним, милим, теплим. Як сонце у пізньому квітні. Його погляд, крізь терни і муки, завжди був спрямований у майбутнє, як ті сліпучі сонячні промені крізь  лісові хащі.

Шевченко народився у нас на Батьківщині, а тому постійно оберігав її честь у творах, житті і в думці. Для матері-України він її славетний син та геній. У багатьох його творах відчувається любов, занепокоєння за долю свого народу.

На мою думку, Тарас Григорович був не лише геніальним поетом і художником, він той, у кого в серці палав вогонь до справи, яку творив. І продовжує палати навіть зараз, коли Шевченка немає поряд з нами, я вірю! Цей вогонь підхопили ті, хто  захоплюється його творчістю до теперішніх часів! А це, на хвилинку, люди у всьому світі! Він є тим, хто став взірцем для всіх на землі, людиною – легендою! Для когось «Кобзар» – це Біблія, матері у багатьох країнах світу співають своїм крихіткам пісні на слова нашого Кобзаря. Так, на своїх, рідних мовах, але з тією неповторною українською ноткою ніжності.

Отож, можу сміливо сказати, що Шевченко і справді став дорогою для всіх людиною, неначе безцінна реліквія. І я вважаю, що до такого всесвітнього визнання має прагнути кожен із нас, аби не проживати своє життя марно! Ми повинні брати приклад із таких людей, як Шевченко! І, звісно, пам’ятати і шанувати тих, хто зробив неймовірно великий внесок в історію та розвиток культури нашого народу.

Дар’я  Бєлоус,
студентка групи П-292

***
Село Кирилівка 1820 рік.

Чоловік повільно бреде додому. Йому не так давно виповнилося сорок, але виглядає як старезний  дід. «Ось відпочину трішки, і піду далі», - думав нещасний чоловік. Біля дому сидів син і щось старанно вимальовував. «Тарасе, досить дурнею маятися, - гукнув  чоловік, - піди краще до дядька Андрія, ковальству повчися!».  Хлопчик, нічого не відповівши, продовжив малювати. Не знав тоді нещасний чоловік, що його син стане настільки культовою особистістю, що на його честь зведуть тисячі пам'ятників, і тому з виснаженим поглядом побрів у хату.

А син продовжив малювати. «Він був селянський син і став князем у царстві духа. Він був кріпак і став великою силою в громаді людських культур»,- так висловився про Шевченка інший культовий персонаж української історії Іван Якович Франко. Як на мене, ця цитата якнайкраще характеризує Кобзаря. Його життєвий злет нагадує біографії голлівудських зірок або музикантів 90-х. Так само талановитий, Шевченко піднявся на Олімп із самих низів. І як умовний Джим Керрі чи Емінем, Кобзар став не тільки помітною фігурою у своїй сфері, але й назавжди золотими літерами закарбував власне ім’я в історії. Хто з історичних особистостей може похвалитися «сотнею» на свою честь? Крім Владіміра Леніна та якогось північнокорейського лідера, звісно.

Коли я був маленьким і не дуже цікавився літературою, часто питав себе, чому Шевченка так цінують і поважають? Що в ньому особливого? Насправді все просто: його ідеї вічні. І це не просто відповідь, яку кажеш, щоб від тебе відстали. Це є чистісінька правда.

Більшу частину історичного розвитку одні народи боролися за незалежність з іншими. Ірландці з англійцями, українці з росіянами, в’єтнамці з китайцями. Навіть зараз ця боротьба не вщухає. Взяти хоча б курдів і турків. І саме тому теми, які Тарас Шевченко реалізовував у своїх творах,  є актуальним завжди.  Повагу його особистості у своїх промовах висловлювали Джон  Кеннеді, Двайт Айзенхауер, Ліндон Джонсон та інші. Це вже є вагомою причиною для занесення  у «вічний список світової культури». А кількість географічних назв на честь Кобзаря тільки підтверджує його легендарність та значимість для української та світової культури. Тому, на мою думку, він все-таки знайшов той самий «еліксир безсмертя», і буде вічно жити у своїх працях та наших серцях.

Село Кирилівка 1820 рік.

Син закінчив малюнок і пішов у хату спати. Йому снився дивний сон. Дядько у костюмі промовляв щось невідомою мовою на фоні прапора зі смугами та зірками, а люди з жовто-блакитними стрічками вітали його слова оплесками. Син усміхався.

Михайло Матюха,
студент групи Ф-391 

***

Творчість Шевченка молоде покоління починає вивчати зі школи, як правило, з молодших класів. Тарас Григорович - незвичайна людина. Його  талант, любов до рідного краю, занепокоєння долею українського народу глибоко вражає.

Найбільш відомою збіркою автора, звісно, є «Кобзар».  Саме ця легендарна книжка дає уявлення про кріпацьке минуле українського народу. Поезії Кобзаря пройняті жалем, а мрії, почуття й думки є непідробними, щирими.  Для мене Шевченко – вірний син України, геній українського слова, людина, яка любила, страждала, співчувала і ненавиділа. Як написав український письменник Олесь Гончар: «Тарас Шевченко народився на українській землі, під українським небом, проте він належить до тих людей – світочів, що стають дорогими для всього людства…». А чи справді це є так? Чи правильно написав Олесь Гончар? З упевненістю можу сказати, що це дійсно так!

Тарас Шевченко – вогонь, що ніколи не згасне в серцях народу. Його творчість - це  святиня, якою завжди будуть пишатися всі українці.

Ілона Бандурист, 
студентка груп П-191

***

Тема: «Нічого кращого немає, як тая мати молодая з своїм 
дитяточком малим» (Т.Шевченко)

Материнство - один із найважливіших етапів у житті жінки. У кожного з нас є та людина, до якої ми з радістю біжимо в обійми, якій ми жаліємось, коли нам важко, а яким ніжним словом ми її називаємо – мама. Це наша радість і гордість, підтримка і щастя. Вона оспівується в піснях, згадується в поезіях відомих українських та зарубіжних письменників. Наприклад,  слова Т. Шевченка: «Нічого кращого  немає, як тая мати молодая з своїм дитяточком малим».

Хочу погодитися зі словами цієї великої людини, адже справді кращого, ніж відносини між матір'ю та дитям немає. Я думаю, кожен погодиться, наскільки мило бачити, як маленьке диво вивчає світ, хапається пальчиками за мамині руки, а вона, мов берегиня, супроводжує і допомагає своїй малечі у цій важкій справі. Я обожнюю спостерігати за матусями, які гуляють зі своїми дітками, уявляю себе на їх місці у майбутньому, а зараз маю змогу лише писати про це.

На жаль, не всі можуть відчути себе матір'ю. Нещодавно я прочитала книгу «Доторк». Це історія про подружжя, яке отримало радіаційне опромінення. Але, незважаючи на це, здійснилась головна мрія героїні – вона завагітніла. І як мені було боляче, коли її чоловік, дізнавшись новину, запропонував зробити аборт. Як можна вбити власну дитину? Це ж ваша кров, маленьке щастя, що хоче жити!

Узагалі тема материнства у творчості Шевченка досить поширена. Її можна знайти у поемах «Катерина» і «Наймичка», поезіях, що порушують проблеми матері та дитини.

На мою думку, свідоме материнство – це етап, що свідчить про життєвий досвід жінки, її психологічну готовність дати світові нове життя. Адже до цього вона дбала лише про себе та чоловіка, а тепер у неї буде власна дитина. Напевно, немає зв’язку міцнішого та любові сильнішої, ніж у відносинах матері і дитини. Материнство – це мрія кожної жінки, навіть якщо вона не хоче про це казати; це щастя, яке треба цінувати, бо час плине швидко і маленькі діти швидко стають дорослими…

Анастасія  Митковська,
студентка групи ТМ-191

***

Мама, матінка, матуся - ці та інші пестливі слова ми використовуємо, коли  звертаємось до найважливішої людини у нашому житті. Для кожного рідна мати - це утілення всього найкращого.

Усі матері світу обожнюють своїх дітей: маленьких і не зовсім. Навіть якщо ми будемо у достатньо дорослому віці, вони прийдуть на допомогу.

Тарас Шевченко завжди возвеличував образ матері й дитини у своїх творах. Це можна спостерігати у поемі «Катерина». Також дуже широко розкрита тема материнства у поемі «Наймичка». Там розповідається про жінку, яка ще у молодому віці залишила своє немовля під тином у незнайомих людей, а пізніше влаштувалася до них наймичкою. Цим Шевченко хотів нам показати: якою б не була доля у Ганни (наймички), вона все одно  прагне  бути поруч зі своєю дитиною. Але життя склалося так, що за всі роки праці вона не наважувалася розповісти своєму рідному сину правду, а лише в останні години свого життя Ганна промовила: «Прости мене! Я каралась весь вік в чужій хаті…Прости мене, мій синочку! Я…я твоя мати».

Також у творчості Т. Шевченка образ матері можна побачити на картині «Катерина». Там молода дівчина носить під серцем ще ненароджене немовля.

Варто відмітити відому картину Рафаеля Санті «Сикстинська  мадонна». Мати тримає на руках свою дитину, а всі, хто зображений поруч, захоплюються ними.

Чому для нас так  важливо, щоб мама була поруч?  Мудрі люди  кажуть : «Матері ні купити, ні заслужити». Тож бережіть і цінуйте своїх матерів, будьте вдячні їм за подароване вам життя!

Анна Сташук,
студентка група М-291

***

Для кожної жінки материнство - це найцінніший скарб, найдорожчий подарунок. Жінка - неперевершена істота: найсильніша та водночас найніжніша на Землі.

Я вважаю, що найбільше щастя у житті будь-якої дівчини - мати дитину. У наш час поширений рух фемінізму, жінки думають про свою кар'єру, намагаються бути  не менш витривалими ніж чоловіки. Але коли вони народжують дитину, то почувають себе найщасливішими у світі, і ніяка кар'єра не зрівняється із цим почуття. Може, це і старомодно, але, на мою думку, найважливіша роль жінки у тому, щоб залишити після себе слід, дати нове життя.

Тарас Шевченко виріс сиротою, проте це не завадило йому так чуттєво описати силу материнської любові, роль жінки у суспільстві. Наприклад, у творі «Наймичка» Шевченко зобразив  усю  самовідданість та піклування з боку матері. Хоч багато хто і засудив би такий вчинок, але, на мій погляд, вона обрала кращий шлях для своєї дитини. Тільки уявіть, що вона почувала, коли  віддавала свого сина, однак це був найкращий вихід із тієї ситуації. Вона не забувала  про свого хлопчика, піклувалася про нього, коли працювала наймичкою, а перед смертю навіть знайшла в собі сили розкрити правду.

Кобзар зображував жінок сильними, він вважав, що жінка -  це особистість, яка може пройти через усі  життєві випробування і не опустити руки. І справді, я згодна з ним. Коли дивишся на жінку з дитиною, як та її голубить, піклується  про неї, то розумієш, що це наймиліше, що може бути у світі.

Отож, дитина - це найбільший скарб жінки. Ми повинні цінувати, любити, піклуватися та бути вдячними своїм матерям за їхню самовідданість, бо вони нам відали усе своє життя, красу та сили.

Аліна  Резніченко,
студентка групи П-291

***

Життя кожної дитини починається з матері. Це людина, для якої ти стаєш всесвітом. Недарма писав Шевченко: “Нічого кращого немає, як тая мати молодая з своїм дитяточком малим”.  Кожна жінка вкладає у виховання своєї дитини душу й серце, як колись це робила її мати. Саме з цього починається роль матері у житті жінки.

З перших хвилин  існування малюка мати оберігає, забезпечує всі умови для  розвитку, комфортного та безтурботного життя, створює атмосферу, де панує тепло і затишок. Ми починаємо розуміти поняття рідної оселі, яке буде супроводжувати нас протягом усього життя. Адже спогади про дім та сім’ю завжди надихають, надають сили та бажання повертатися.

Не завжди життя є безхмарним, і доля матерів може складатися дуже нещасливо. Нерідко й сам Шевченко у своїх творах змальовував образ матері – страдниці, яка не могла бути разом із дитиною з різних причин. Одним із найяскравіших прикладів є героїня поеми “Наймичка“ – Ганна. Народивши нешлюбну дитину, розуміла, що не зможе надати їй належних умов існування, тому підкинула сина багатіям, але через безмежну любов до кровинки вона стає наймичкою у цій родині. Цим автор показує всю силу материнської любові. Можу припустити, що поет часто звертався до цієї теми через те, що сам рано залишився сиротою та не відчув повною мірою смак тієї любові.

Отже, якою б не була доля матері, вона буде готова на все заради своєї дитини. Завжди підтримає та допоможе усіма своїми силами, чого б їй це не коштувало. Саме ці навички і знання передаються із покоління в покоління, від матері до доньки... Тому бути мамою  почесно і відповідально, це найкраща і найважливіша місія жінки в житті.

Вікторія Гуменюк,
студентка групи П-292

***

Тарас Григорович Шевченко у своїх віршах часто звеличує матір - кожну матір на цій землі. Він пише, що “…вона, як святий образ тієї Матері Святої, що в мир наш Бога принесла“.

Для жінки, мабуть, кращого нічого немає, ніж народження власної дитини. Адже з моменту її появи на світ мати буде віддавати всю любов, турботу і тепло. Дитині буде затишно з матір’ю. День за днем, роком за роком дитя не буде ні в чому відчувати потребу, бо саме мати намагатиметься з усіх сил забезпечити свою кровинку, своє щастя, як би тяжко це не давалося.

Та діти  змінюються, виростають. Вони  забувають потихеньку про свій дім та свою рідну матір. Від’їжджають на заробітки, на пошуки кращого життя. Тільки мати, поступово старіючи, залишається такою ж люблячою. Лише для матері не важливо нічого, окрім свого дитя. “ Матері кожної дитини жаль, бо котрого пальця не вріже, то все болить “, - говорить народна мудрість. Дитина – це частина матері. Іноді буде боляче, тяжко, прикро, але це дрібниці. Материнська любов безмежна, невичерпна, вона не глечик з медом, який швидко кінчається. Лише мати довіряє своїй дитині більше, ніж собі. Вона не бачить проблем, які не вирішуються, якщо це стосується її дитини.

Тож чи є щастя без матері? Все-таки ні. Матір не можна купити чи заслужити. Мати любить своє дитя, незважаючи ні на що. Тільки вона переступить через свою гордість, принципи чи плани на майбутнє. Лише мати віддасть усе, що в неї є, не вимагаючи нічого натомість. Лише вона зможе зрозуміти, допомогти та щось порадити. Лише для неї не важливий увесь світ, якщо він проти її дитя. Мати – найголовніша людина у житті. Якщо немає матері, немає щастя.

Вікторія Тюлякова,
студентка групи Р-291

***

Здавна у творчості письменників образ України перегукується з образом Жінки – Матері. Для українського народу рідна земля є втіленням жіночої долі й материнства.

У своїх творах Т. Шевченко часто змальовує образи українських жінок. Наприклад, у поемі “Катерина“ описана гірка доля молодої жінки, яка довірилась чоловікові, а потім була покинута. Дівчина лишилася вагітна та осоромлена. Катерину мати й батько вигнали з дому на неминучу смерть. Далі автор описує відчай молодої матері та її переживання за немовля.

Українська жінка є мужньою, морально стійкою людиною. У багатьох творах описується, як ще маленьким українським дівчатам доводиться надто рано стати дорослими та самостійними.

Отже, жінка займає головну роль у житті кожної української сім’ї. Як би не говорилося, що в сім'ї головою є чоловік, та все одно жінка має деякі переваги. Бо якщо в родині мудра жінка, то сім’я буде проживати щасливе життя.

Діана Степанова,
студентка групи Р-292

Перлини студентської творчості збирала та редагувала
викладач української мови та літератури
Алла Іванівна Сергазіна

Немає коментарів:

Дописати коментар