Альманах творчих робіт студентів. Випуск № 11.

Альманах № 11

творчих робіт студентів

Херсонського кооперативного економіко-правового коледжу

«Моя життєва позиція»

Українське село часів Т.Шевченка й село ХХI століття –

причини трагічного занепаду

У перших рядках поеми Тарас Шевченка «Княгиня» ми потрапляємо в чарівне село, де «…цвітуть сади, біліють хати». Майбутній поет сам народився і виріс у селі,  тому цю красу бачив на власні очі: як довкола все буяло цвітом, якою була згуртованість людей, щоб зробити свою батьківщину красивою. Адже мешканці села приділяли  увагу кожній дрібничці. На стінах хат дбайливі господині виводили гарні візерунки та орнаменти, ряди чорнобривців та доглянуті сади радували пахощами, кетяги калини попід тином схилялися на галасливу вулицю…Селяни дійсно всім серцем любили свій край.

 На жаль, села у ХХI столітті дуже змінилися. Зараз на сільських вулицях рідко можна побачити гарні хати, чисті сади та узбіччя. Багато будинків зруйновано, та й саме населення зменшилось, адже майже кожен вважає, що життя в місті краще. Люди занедбали домівки та садиби. Звісно, ще існують села, які описує Шевченко, але їх дуже мало.

 «Село на нашій Україні – неначе писанка село…». Люди, які живуть у селі, навіть не замислюються, як їм пощастило: дихати свіжим повітрям, доглядати за садами та городами, бути ближчими до природи…Адже це велика гордість і користь для здоров'я.

Основною причиною занепаду сіл є те, що молодь їде в місто, а, як відомо, без нового покоління нічого на краще не змінюється, навпаки: закриваються дитячі садки, школи, клуби та інші громадські споруди, виникає нестача робочих рук. Тому, якщо ми хочемо відродити село часів Шевченка, слід дбати про свою маленьку батьківщину і не забувати її.

Сніжана Шовкопляс,

студентка групи О-391

Зрадливий друг гірший за відвертого ворога

Краще мати відвертого ворога, ніж зрадливого друга. Вороги роблять нас сильнішими, тому що вони не будуть розмовляти за спиною, а висловлять невдоволення прямо в очі. Друзі ж, як правило, щось не договорюють, щоб не образити і не зіпсувати дружбу.

 Дуже часто ми плутаємо поняття «друг» і «товариш». Багато років сидіти за одною партою, жити поруч, читати ті самі книжки - як виявляється, цього недостатньо для справжньої дружби. Це просто товариш. Тому що немає тих ниточок, які повинні об’єднувати двох чи більше людей: спільних інтересів, небайдужості до долі один одного, турботи та хвилювання…

 Демокрит  писав: «У щасті легко знайти друга, а в нещасті — дуже важко!» Друг - це не просто той, із ким можна піти гуляти, ходити разом на пари, сидіти поряд, а той, хто завжди підтримає, вислухає, допоможе і не кине в тяжку хвилину, прийде в будь-який час, кине заради тебе свої справи, не осудить і ніколи не скаже поганого слова. Тому, якщо у вас є справжній друг, бережіть його!

Альбіна Леваневська,

 студентка групи  М-391

Інтернет: досягнення чи загроза людству

У наш час майже неможливо знайти людину, яка б не користувалася інтернетом. Багато хто з моїх друзів вважає, що інтернет є загрозою, але є й такі, для кого це найбільш корисне досягнення людства. Тож давайте спробуємо розібратися: інтернет – небезпека чи користь?

 Звичайно ж, у 60-70-их роках минулого століття, коли інтернет тільки-но винайшли, від нього було більше користі, ніж шкоди. У наш час, коли в кожному домі є вихід до світової павутини, мінусів, звичайно ж, більше. Саме призначення інтернету з роками утратилось.  Сьогодні мережею  користуються в основному люди від 10 до 35 років. Використовують вони її не з найблагороднішими цілями. В основному, це соцмережі, але багато людей шахраюють та наживаються на інших, менш освічених людях.

Що ж стосується мене, то я не можу сказати, що інтернет – це лише хороше або погане. У всього є дві сторони медалі. За допомогою світової павутини можна розвиватися, навчатися, а можна і «тупішати» та бути залежним від нього.

 Отже, підведемо підсумки. Інтернет – це не лише хороше або погане, це величезна сукупність знань та здобутків людства. Тому як, скільки і з якою метою (це найголовніше) використовувати мережу – особисте рішення кожного.

Сергій Лавренюк,

студент групи  Р-392

***

Інтернет – дуже цікавий винахід людства. З його появою з’явилися нові можливості в житті. На мою думку, інтернет – це феєричне досягнення людства. Але воно має як мінуси, так і плюси.

Почну з мінусів. Першим мінусом є загроза здоров’ю. Людина неусвідомлено псує  своє здоров’я тим, що годинами проводить час за комп’ютером  у незручній позі для хребета, шиї, очей, рук, ніг. Наступним мінусом, на мою думку, є настільки сильна залежність, що людина може втратити не лише відчуття часу, а й реальних  друзів,  і податись у віртуальний світ до віртуальних приятелів. Через інтернет людина може потрапити у якусь халепу, починаючи з несправної електронної техніки і закінчуючи потраплянням до рук аферистів із загрозою для життя.

Але серед цих мінусів є і великі плюси. Людина може дізнаватися все більше інформації і бути освіченою. Можна мати спілкування з друзями та родичами на великій відстані. Діти-інваліди, у яких немає фізичної можливості вчитися у навчальних закладах, перебувають на  «дистанційному навчанні» через інтернет. За допомогою інтернету можна дізнатися погоду, новини, курс валют, іншу цікаву та потрібну інформацію.

Я більше схильна до золотої середини: користуватися інтернетом слід, але з розумом та не забувати про реальний світ.

Крістіна Синя,

студентка групи  Р- 392

***

Інтернет- це велике досягнення людства. Завдяки цьому відкриттю жити та спілкуватися стало набагато легше. Як людина, яка народилася у час функціонування інтернету, я не можу уявити життя без нього.

Ви тільки згадайте, як наші батьки раніше писали листи, відправляли їх поштою, а потім тижнями чекали відповіді. Зараз же існує безліч соціальних мереж, де без жодних проблем можна відправити не тільки текстове послання, а й аудіо- чи відеоповідомлення. Це  переваги інтернету, але треба ще згадати і про мінуси світової павутини.

У наш час підлітки дуже залежні від інтернету. Дехто витрачає більше восьми годин на день, сидячи у соціальних мережах чи граючи в онлайн-ігри. Можна навіть не говорити про шкідливість для зору та спини: виникає сколіоз та інші хвороби.

Отже, на мою думку, інтернет – це велика допомога у нашому житті, але не треба зловживати його можливостями. Тим більше, що реальне життя набагато цікавіше, ніж віртуальне.

Олена Мірошниченко,

студентка групи Р – 392

***

На даний момент інтернет є досягненням людства. Так вважає більшість людей. Але загроза також існує. Зараз багато хто користується інтернет-ресурсами, бо це зручно. По-перше, в мережі можна знайти безліч корисної інформації на різні теми, замовити потрібні речі, не виходячи з дому. По-друге, якщо людина знаходиться далеко, їй можна зателефонувати або побачити через відозв’язок.

Але яка користь від того, що більшість часу ми проводимо за телефоном, комп’ютером, перевіряючи свої соціальні мережі? Я думаю, що саме довготривале «сидіння» в інтернеті впливає на наше здоров’я. У більшості людей виникають проблеми із зором і сколіоз. Дехто взагалі проводить в телефоні більше часу, ніж із сім’єю. Зараз не можна уявити свій день без мереж, ігор. Якщо навіть збираємося на природу, все одно проводимо невеликий проміжок часу в телефоні.

Для декого комп’ютер є невід’ємною частиною роботи, тому люди менше бувають на свіжому повітрі. Це теж негативно відбивається на їх здоров’ї.

Я вважаю, що інтернет потрібно використовувати тоді, коли у цьому є потреба, а не пов’язувати з ним життя. Інтернет – це злодій, крадій, що забирає  вільний час, який можна проводити краще - з сім’єю або друзями. 

Вікторія Дудкіна,

студентка групи РЗ-301

***

Із часом людство все більше намагається вдосконалювати старі і створювати нові технології. Тому науковці винайшли багато різних приладів та машин, таких як комп’ютер, пароплав, пральна машина та інші. Вони є корисними та допомагають нам, а деякі нові технології можуть навіть і зашкодити людині.

Не так давно було винайдено новітню комп’ютерну мережу – інтернет. З одного боку, цей винахід значно полегшив життя людини. Ми часто використовуємо інтернетом у навчанні, пізнаємо цікаві факти з його допомогою, можемо читати новини і спілкуватися з друзями.

Але в той же час він може становити серйозну загрозу для певної категорії людей, особливо для підлітків. Раніше вони, як усі діти, гралися на вулиці, більше спілкувалися наживо.  А зараз дорослі і діти зрозуміли, що легше передавати свої думки через соцмережі.

На мою думку, це дуже погано, бо часто прагнення знайти собі нових друзів в інтернеті  може  призводити до непередбачуваних  наслідків. Ми не можемо знати, що чекати від цієї людини, тому треба бути дуже обережним і не додаватися в друзі до  незнайомців.

Також почали з’являтися небезпечні групи, які організовують ризиковані для життя ігри, і таким чином завдають  страждань та руйнують психіку дітей і підлітків. Ті, хто займаються створенням подібних речей в інтернеті, не думають про наше майбутнє.

Переконана: інтернетом треба користуватися з розумом. Це повинні взяти до уваги і ми, і сучасні молоді батьки, щоб наші нащадки були в безпеці.

Вікторія Зражевська,

 студентка групи  П-392

***

У 1972 році організація з Лондона  запровадила  мережу інтернет. Тоді він існував лише у Великій Британії. З часом мережа все-таки розповсюдилася по всіх країнах світу. Але, як і все нове, проходила апробацію досить невпевнено: на той час актуальними були бібліотеки, які люди відвідували, щоб вивчати різні науки.

На даний момент ми, підлітки, дуже часто користуємося інтернетом заради своїх потреб: використовуємо його у навчанні, щоб дізнатися відповідь на те чи інше питання. Я вважаю, що для підлітків, які ще не освічені, не пізнали життя, інтернет є великою загрозою. У будь-якій  ситуації ми одразу звертаємося до інтернету, тому що знаємо, що знайдемо відповідь.

Зараз уже майже ніхто не читає традиційні паперові книжки, і  бібліотеки відвідує мало людей. Кожен думає: а навіщо? В інтернеті існує багато сайтів, де можна скачати ту чи іншу книжку. І ця тенденція охопила усі вікові категорії людей.

Моя мама, наприклад, вважає інтернет дуже корисною річчю. У будь-яку мить вона може звернутися до нього за порадою: знайти якийсь рецепт або почитати цікаві статті, новини, корисні поради. Вона каже, що мені пощастило, бо я живу в час, коли є можливість знайти відповіді на всі питання. Але я інколи з нею не погоджуюся, тому шо в її часи підлітки проводили вільний час здебільшого на вулиці, читали багато книжок і знали набагато більше, ніж ми зараз.

Я вважаю, що в цьому питанні є «дві сторони медалі». З одного боку, інтернет - велике досягнення у житті людства, яке допомагає нам у повсякденному житті. З іншого боку, - це деградація суспільства і загроза нашому здоров’ю.

Євгенія Шевченко,

студентка групи  П-392

***

Любити – значити віддавати

Навіть та людина, у якої серце – камінь, розтане від щирого кохання до неї. Ми всі потребуємо почуттів, які нічого не вимагають натомість.

Буддисти, які все життя навчаються медитації, духовним практикам, розмові зі своєю душею, вміють любити, не потребуючи  взаємності. Для них любов буває тільки до всього світу, якому вони віддають усього себе. За їх правилами, коли більше любові  віддаємо, її більше до нас повертається.

 У нашому світі, на жаль, кохання є почуттям взаємовигідним. Ми хочемо від людини, яку кохаємо, взаємних почуттів, дій, відданості, щедрості. Це не є правильним. Не можна чогось вимагати від інших, усі поривання мають бути від душі, інакше стосунки приречені на недовговічність. А коли ти віддаєш свої почуття людині, нічого не вимагаючи натомість, то вона обов’язково захоче відповісти взаємністю. Ці стосунки змінюють життя закоханих на краще.

Я вважаю, що кохання – це відданість не тільки одній людині. Ми любимо друзів, сім’ю, світ, своє життя. Любові треба віддавати себе, якщо хочемо любові до себе.

Катерина Кузьміна,

студентка групи  П-392                                                                                                                         

                                                                                                                    

                                Найстрашніше, коли душа заросла полином…

На життєвому шляху кожного з нас трапляються різні люди. Різні за зовнішністю, віком, статтю, зростом, кольором очей. Також бувають люди з чистою душею, але є і такі, чия душа заросла полином.

Я вважаю, що людям саме з такою душею живеться дуже нещасливо. У них майже завжди поганий настрій, погане ставлення до інших - егоїстичне і жорстоке. Вони не помічають тих щасливих дрібничок, які бачать світлі і чисті люди.

А що треба робити, щоб повернути  світлі почуття, які душа мала до того, як стала жорстокою?

По-перше, треба знайти причину, бо люди не народжуються злими і безсердечними. А проблема може бути у будь-чому. Починаючи з дитячих травм і закінчуючи сильним стресом від якоїсь пережитої катастрофи. Адже саме через ці проблеми змінюється психологія людини і її ставлення до навколишньої дійсності.

На мою думку, цю проблему можна вирішити, бо якщо чогось дуже бажати, то старання не будуть марними. Після дощу завжди виходить сонце, так і в душі може з’явитися відблиск світла і тепла.

Якою б людина не була черствою,  прийде момент - і лід у її душі з часом  розтане. Головне - підтримка і допомога найважливіших у її житті людей. Головне -  бажання змінитися у кращу сторону. Інакше всі намагання та старання будуть пущені за вітром. Немає нічого страшнішого, коли душа близької людини заросла полином.

Олександра Петрова,

студентка групи  П-491

Творчі роботи студентів коледжу

зібрала та відредагувала

викладач української мови та літератури

Алла Іванівна Сергазіна