05 червня 2019

Альманах творчих робіт студентів. Випуск № 12.


Альманах № 12
творчих робіт студентів
Херсонського кооперативного економіко-правового коледжу
«Моя життєва позиція»


Час - це простір для розвитку здібностей
 Час - дуже дивна річ. Його багато, коли нам нудно, але занадто мало, коли цікаво. Також він має здатність скорочуватися. Із кожним прожитим днем час іде швидше.
Кожна мить - лиш зараз мить,
Пізніше буде просто спомин.
Тому рецепт простий: живіть,
Не підганяючи часоплин.
 Скільки годин на тиждень ви читаєте книги? Небагато, якщо взагалі читаєте. А скільки часу проводите у своєму смартфоні, просто гортаючи сторінку новин у соціальних мережах?  Години дві щодня, я  в цьому впевнений. А як змінилося б ваше життя, якби ви читали книжки? Гарантія змін стовідсоткова.
 Гаразд, якщо не книги, тоді улюблена справа, те, від чого ви отримуєте задоволення. Це може бути будь-що: орігамі, стріт-арт, малювання, вишивання. Можна розвинути багато здібностей, які будуть корисними для вашого життя. Головне – знайти час на заняття улюбленою справою.
 У середньому людина проживає сімдесят два роки. Якщо тобі двадцять, то жити щонайменше ще п’ятдесят два роки. Це вісімнадцять тисяч дев’ятсот вісімдесят днів або чотириста п’ятдесят п’ять тисяч п’ятсот двадцять годин. Не мільярд, не мільйон, а число, до  якого можна дорахувати. Скільки годин ти сьогодні вже прожив? Двадцять? Із кожною прожитою хвилиною у тебе лишається все менше часу. А ще й сон… Людина в середньому спить за своє життя від п’ятнадцяти до тридцяти років. Вражає, правда?
 Тому цінуйте час, який маєте. Витрачайте його з розумом,  визначайте пріоритети, використовуйте кожну вільну хвилинку, щоб чомусь навчитися. Адже кожна секунда, проведена з користю, в майбутньому принесе хвилину щастя.
 А ви знаєте ціну своєму часу?
Максим Коваленко,
  студент групи П-291
                                                                                                    
                                                 Заговори, щоб я тебе побачив
 «Заговори, щоб я тебе побачив», – казав колись давньогрецький філософ Сократ, бо саме грамотність мовлення, словниковий запас, рівень володіння мовою дає зрозуміти, яка людина: вихована чи не дуже, який у неї рівень освіти. Особистість, яка добре володіє мовою, ніколи не буде вживати образливих слів, як це може зробити хамовитий невіглас. Я думаю, що з людьми, у яких добре розвинене мовлення, приємно спілкуватися завжди, з ними є про що поговорити.
 На мою думку, вміння гарно говорити дає можливість досягти великих цілей у житті. Уявімо таку ситуацію: на співбесіду з приводу роботи прийшли дві дівчини. Одна може гарно висловитися, дати лаконічну відповідь на поставлене запитання, а інша не може, використовує якісь недоречні слова, підвищує голос, одним словом, безкультурщина. У підсумку на роботу взяли першу дівчину.
 З цього зробимо висновок: особа, яка гарно висловлює думки, не залишається непомітною. Такі люди для оточення більш привабливі, вони досягають великих цілей, успіхів у кар’єрі, у них багато друзів, спілкування з такою людиною буде завжди корисним.
 Я вважаю, що кожному треба навчитися володіти мовленням, читати книжки, вивчати граматику, не вживати слів-паразитів. Також треба поповнювати свій словниковий запас, щоб не бути Елочкою Людоїдкою з роману Ільфа і Петрова «Дванадцять стільців»,  яка використовувала всього 30 слів.
 Отже, мовлення – це твоє друге обличчя, воно має бути неперевершеним.
Анастасія Недибалюк,
студентка  групи  П-191
                                                                                                 
Книжки – найбільш довговічні плоди роботи людського духу
Книжка – це джерело знань, це душа, це частина кожного з нас. З самого дитинства ми дізнаємося про книжки, і першими, хто познайомив нас із ними, – є наші матусі, які на ніч читали казочки. У школі ми дізнавалися про книжки все більше і більше. Із кожним роком вони будуть навчати нас і давати багато цікавої інформації.
 Я думаю, що кожен, читаючи книжки, захоплювався історіями, про які вони нам розповідали. Із кожним реченням, образом, сторінкою ставало цікавіше, і ми навіть могли забути про всі справи, які хотіли вирішити. Коли читаєш книжку, то немов поринаєш в інший світ, починаєш переживати за персонажів, малювати в уяві картини прочитаного. Навіть здається, що це твоя історія, твоє життя…     
То чому ж книжки  - це найбільші плоди роботи людського духу? Як ви вважаєте, чи легко написати роман, повість чи навіть казку, зробити так, щоб сподобалось читачеві, зацікавило його?  Задум твору можна порівняти з насінинкою, яку ми садимо в землю. З часом, при належному догляді, вона починає рости, розвиватися. Так і в творчості…
 Книжки «живуть» у бібліотеках - місцях, де зберігаються різні творіння великих письменників. Коли туди заходиш, занурюєшся у світ прекрасного і відчуваєш його  запах. Усе це неможливо передати словами, це потрібно відчути на собі. Кожна книжка має свій аромат, який  надає розповіді ще більшої краси. Особливо нова, яка тільки-но вийшла з друку. І коли ти починаєш читати, то неначе спілкуєшся з нею.
На жаль, нині рідко можна зустріти людину, яка читає книжки. Молодь думає, що є інтернет, де кожен може знайти  те, що шукає. Але ж як можна, читаючи з інтернету, передати всю насолоду цієї миті? Через телефон неможливо відчути неповторності книжки: запаху, дотику до обгортки, яка тільки з погляду на неї зацікавлює читача.
Тому, люди, не будьте байдужими до книг! Бережіть їх, читайте, і ваш внутрішній світ зміниться на краще! 
Наталія Чорна,  
студентка групи П-291

***
На мою думку, слова “Книга – найбільш довговічні плоди людського духу” правильні. І найбільш вагомим аргументом є те, що основним джерелом знань і натхнення для людей в усі часи була книга. Історія та життя нам це доводять.
Відомо, що книги з’явилися дуже давно, а це означає, що люди  вже записали в них дуже багато знань. До книг використовували інші, незручні види зберігання тексту: сувої, таблички, пергаменти. Люди придумали книгу, бо це найзручніший спосіб зберігання та передачі думок через віки. Це підтверджує і сьогодення. Підручники, енциклопедії, словники, кодекси є яскравими прикладами використання знань наших предків.
Книги є предметом вираження емоцій і почуттів. Дехто хоче передати через них свої думки та переживання. Цих людей називають авторами книг. Серед великої кількості письменників є такі, чиї твори стали знаменитими на весь світ: Тарас Шевченко, Лев Толстой, Віктор Гюго, Оноре де Бальзак, Олександр Дюма, Олександр Пушкін і багато інших. Свої книги вони писали так, що ці шедеври актуальні і  сьогодні. Це класика світової літератури.
Люди, читаючи книги, отримують відповіді на запитання, що їх хвилюють, допомогу у вирішенні життєвих ситуацій. За багатьма книгами знімають фільми, які подобаються глядачам іноді більше, ніж книги. І фільм може заохотити людей прочитати твір.
 Книги зберігають інформацію і спонукають людей до дізнання. Саме тому це найбільш довговічні плоди роботи людського духу.
 Ілля  Квасніков,
студент групи  П-291

Книга чи комп’ютер: за чим майбутнє?
 Сьогодні надворі ХХІ століття. Майже всі підлітки знаходять в ньому причину свого надмірного захоплення ґаджетами: наче зараз «час інтернету», начебто більшість людей не бачать реальності через комп’ютери та інші інноваційні прилади.
 Якби серед людей від 30 років зробити опитування, чи часто вони читають книги, журнали чи газети, мені здається, досить високий відсоток відповів би «Так!». Серед людей  молодшого віку (а особливо підлітків) відсоток читачів буде мізерний, адже всім цікаві ґаджети.
 Можливо, комп’ютер і корисна річ, але чимало від нього і шкоди: псується зір, з’являються проблеми зі спиною, погіршується сон, людина більшість свою часу проводить у віртуальному світі, постійно відволікаючись на якісь сторонні, непотрібні у даний час потоки інформації. І це лише частина негативу від комп’ютерної техніки.
 На жаль, із кожним днем про книги згадують все рідше й рідше. Людство переходить на нові технології. Звісно, існують електронні книги, але чи можуть вони замінити справжні?
Паперові книги мають чудовий запах та приємні на дотик. Можна сидіти на зручному дивані з чашкою теплого чаю або кави  і в цей час в руках тримати книгу. Це просто казкові моменти. Але закінчуємо казку,  повертаємося до реальності.
Майбутнє справді за комп’ютером, люди вже не уявляють без нього свого життя. Особливо сучасна молодь і навіть діти. Вони вже не бачать реального світу, а живуть ґаджетами. Я навіть не заперечую того факту, що я також відношуся до них. Людство руйнує себе, не розвивається, деградує.  Ще не пізно все виправити, але ні в кого немає бажання. А якщо і є, то людина просто не може протистояти інноваціям.
Анастасія  Колеснікова,
студентка групи  Р-392

Любити - значить віддавати
 Я згоден із цим  висловлюванням, тому що потрібно чимось жертвувати заради свого щастя. Більшість людей  уперті і не можуть зрозуміти, що потрібно робити перші кроки назустріч своєму коханню. Коли людина дійсно закохана, вона готова майже на все. Є люди, яким забороняють зустрічатися батьки, але закохані завжди знайдуть спосіб бути разом, будуть боротися за своє щастя. Бо кохання - неповторне почуття, яке надає людям сили, щоб перебороти всі проблеми та негаразди.
 Іноді кохання буває невзаємним, і це важко пережити людині, яка дійсно любить, потрібно знайти в собі сили, щоб забути це почуття. Рецептом від нерозділеного кохання може бути спорт, робота, хобі, друзі...
 Перед кожним кроком до свого кохання потрібно ретельно обдумати все до деталей.  Я вважаю, що людина повинна кохати один раз у житті, а всі інші випадки - це лише симпатія.
Станіслав  Степанський,
студент групи П-391

Інтернет: досягнення чи загроза людству?
У наш час більшість людей надає перевагу інтернету, а не книжкам. Але чи можна це вважати загрозою?
На мою думку, інтернет - це досягнення. У світовій мережі багато розваг, цікавої інформації, за допомогою інтернету люди можуть спілкуватися на великій відстані, знаходити нові знайомства, пізнавати нові країни. Багато людей вважає, що інтернет - це небезпечна мережа, але, в більшості випадків, це люди, які ще не користувались повною мірою цією знахідкою людства.
Інтернет може бути корисним, але бувають випадки, коли він справді шкодить. Наприклад, на сьогоднішній день важко побачити підлітка без телефона чи планшета. Іноді батьки вже з раннього віку привчають дитину до цих приладів, що, як я вважаю, не є правильним. Якщо подивитися на дитячі майданчики та подвір'я, можна побачити зазвичай дві-три дитини та людей літнього віку, у яких немає залежності від комп’ютерної техніки. Також інтернет впливає на здоров’я людини: втрачається зір, псується постава.
Отже, на мою думку, хоч ця глобальна мережа і має деякі мінуси, але це корисна річ у житті людини, і за допомогою інтернету ми робимо своє майбутнє.
Марина Бачук,
студентка групи Р-392


                                                                 ***
У наш  час є дуже актуальним питання: інтернет - досягнення чи загроза? На мою думку, всесвітня мережа може бути як досягненням, так і загрозою.
З одного боку, від нього дуже багато користі. Тому що, по-перше, у ньому можна швидко знайти багато потрібної інформації, навіть не виходячи з дому. По-друге, інтернет  дозволяє спілкуватися нам із рідними та друзями через соціальні мережі. По-третє, нам не потрібно йти до бібліотеки, щоб прочитати будь-яку книжку. Також ми першими можемо дізнатись найцікавіші світові новини.
Але, з іншого боку, інтернет приносить дуже багато шкоди людству. На жаль, багато людей у наш час уже навіть не уявляють свого життя без комп’ютера. Через занадто довге сидіння за ПК  погіршується зір та з’являється багато інших проблем.
 Небезпека може критися і в інших речах. Наприклад,  у соцмережах з’явились дуже небезпечні ігри з назвами «Синій кит», «4:20» та інші, що закликають підлітків до самогубства.
 Думаю, без інтернету існування суспільства було б більш безпечним, а люди були б розумнішими. Адже не секрет, що часто роботу свого інтелекту ми замінюємо «скачаним» з інтернету матеріалом. А це призводить до деградації найважливішого органу, який робить людину людиною – мозку.
Валерія Омельчук ,
студентка  групи  П-391

***
На мою думку, інтернет - це загроза, і вона дуже масштабна. Я на навіть скажу, що це катастрофа. Зараз  серед молоді модно «сидіти» в соцмережах. З одного боку, це спілкування з людьми, які дуже далеко, але з іншого - деградація, і на це молоді люди не звертають уваги, бо зараз модно бути дурником!
З`явився непотрібний сленг, люди просто не можуть правильно висловлювати свої думки. Безперервне вживання цих слів дуже сильно впливає на розумову діяльність. Це вже настільки прижилося, що відмовитися складно. Я думаю, якщо зникне інтернет, то багато людей збожеволіє. Але все ж таки людство згодом, я впевнений,  одужає від цієї хвороби.
І тут виникають цілком закономірні запитання:  згодом - це скільки? І чи багато людей готові відмовитися від такої іграшки? 
Отже, людству потрібно зменшити використання інтернету хоча б наполовину, і тоді, можливо, у світі буде гармонія.
Андрій Лисенко,
студент групи Р-392

***
Чим для нас є інтернет?  Усі люди використовують його по-різному. Комусь він потрібен для спілкування, декому - для розваг, а для когось – це робота.
Інтернет з’явився у другій половині ХХ століття і дуже міцно пустив коріння у наше життя. Зараз без інтернету неможливий будь-який вид діяльності. Наприклад, за допомогою інтернету можна спілкуватися, знаходячись у різних куточках планети, ми можемо знайти потрібну інформацію дуже легко і швидко. Узагалі життя стало набагато легшим і цікавішим із появою інтернету.
Але навіть  у найкращих речах є свої недоліки. Насправді картина не така радісна, як здається на перший погляд. Наприклад, підлітки цілодобово не можуть вийти з інтернету, прогулюють школу і тим самим гублять своє майбутнє. Бувають тяжкі випадки, коли через вплив інтернету вони втрачають життя. Це тому, що мережею «гуляють» небезпечні ігри, що провокують суїцид. Іншою загрозою інтернету є хакери. Ці люди можуть дізнатися все про кожного з нас, адже мережу використовують всі фінансові та правові системи.  
Але попри всі мінуси, інтернет можна вважати справжнім досягненням людства. Світ перейшов на новий ступінь еволюції. Зараз ми не уявляємо свого життя без мережі, і мені здається, що у майбутньому людство створить щось ще більш грандіозне, ніж інтернет.        
Ярослав Канібор,
студент групи  П-391


Творчі роботи студентів коледжу
зібрала та відредагувала
викладач української мови та літератури
Алла Іванівна Сергазіна

Немає коментарів:

Дописати коментар