18 вересня 2019

Альманах творчих робіт студентів. Випуск № 13.


Альманах № 13
творчих робіт студентів групи П-391
Херсонського кооперативного економіко-правового коледжу

«Моя життєва позиція»




Чи можна жити без мрії?
Людина нібито не літає… 
А крила має. А крила має!
Ліна Костенко

Життя прекрасне! Кожен день несе для нас щось нове: відкриття, знайомства, здивування, перемоги, невдачі та багато іншого. Можливо, хтось скаже, що життя іноді буває дуже тяжким, і це правда. Інколи доля випробовує нас, даючи можливість перевірити себе на розум, силу волі, рішучість, терпіння або на все перераховане разом.

Я погоджусь, що витримати такі випробування вдається не завжди і не всім. Але в цьому ж і полягає насиченість людського життя – у змінах. Як би сильно ми не жалілися на долю, але суцільна біла смуга теж колись би набридла. І в стані нудьги, будь-кому захотілося б якихось пригод, труднощів, які необхідно долати. Це невиправна сутність людини – непостійність. Навіть, якби все було би легко і безтурботно, то рано чи пізно виникне бажання випробувати себе, самоствердитися. Наше життя насичене як радощами, так і проблемами, які створюють баланс між нудьгою та відчаєм, створюють щастя.

Я впевнений: кожна людина на цій планеті про щось мріє. Але що ж таке мрія? Відповідаючи на це питання по-різному, більшість людей передають одну й ту саму суть. Мрія – це бажання, яке, в більшості випадків, здається малоймовірним, але хочеться наголосити, що лише здається. Як сказав Крістофер Рів: «Спочатку мрії здаються неможливими, потім неправдоподібними, а потім неминучими». Якщо мрія знаходиться в межах реальності, то вона є цілком досяжною. Люди звикли обмежувати себе в мріях. А дарма. Адже, як було сказано,  мрія – це бажання. А бажання мотивує людину розвиватися. Наприклад, мрія підкорити Еверест здається майже неможливою, але це не так. Ті, хто вирішив досягти своєї мрії, досягли її, незважаючи на труднощі.

Інколи хтось мріє про те, що для когось є звичайною буденністю. Часто таку людину не розуміють. Але ж у кожного своя мрія, і ніхто не має права вказувати, правильно це чи ні. Дехто не розуміє, як важливо підтримувати чиїсь мрії. Завдяки їм людина йду вперед «через терни до зірок».

Для прикладу візьмемо Григорія Многогрішного з роману Івана Багряного «Тигролови». На початку твору він мріяв лише про одне – про свободу. Але ця мрія всім здавалася недосяжною. Та незважаючи на все: катування, голод, холод та відчай, головний герой роману все-таки втік з полону «потяга-дракона». Отже, якщо людина чогось дуже сильно прагне, то вона цього досягне.

Сендберг  колись сказав:  «Все, що існує на світі, колись було мрією». Я повністю з ним погоджуюсь. Все, що нас оточує: автомобілі, літаки, комп’ютери, телефони, інтернет і багато іншого, все це колись було лише мрією. Та правда в тому, що мрії мають здатність матеріалізуватися. Простіше кажучи, мрія – майбутнє. Не треба боятися мріяти.

Особисто моя мрія така: знайти гарну роботу, мати щасливу сім’ю та спокійно жити в мирній країні. Я вже зробив перший крок назустріч цьому – я вчуся заради того, щоб отримати гарну професію. Для цього я обрав один з найкращих коледжів – ХКЕПК. Тому я можу впевнено сказати, що моя мрія поступово збувається.
Таким чином, можна зробити висновок, що жити без мрій неможливо, адже життя – це і є одна велика мрія. І її не треба боятися, треба йти їй назустріч. Будь-яку можна досягти, головне – хотіти та не здаватися, і тоді мрія стане реальністю.
Владислав  Багданович

***

Час – наймогутніший кат якраз тому, що він наймогутніший лікар
В. Пахаренко

Український поет Василь Пахаренко писав: «Час – найлютіший кат якраз тому, що він – найгуманніший лікар». Я почала замислюватись над цими словами, і в мне з’явилося багато запитань. Чому саме час є найлютішим катом? Чому ж саме він є лікарем? І взагалі, що таке час?

Ми ніколи про це не думаємо. Люди настільки зайняті своїм повсякденним життям,  що  і  пофілософствувати  ніколи.  Для мене час – це проміжок  життя, який вже більше не повернути. Для когось – це пісок, і кожна  хвилинка - це  піщинка чогось особистого. Кожен із нас є творцем свого життя,  і сам розпоряджається ним, як вважає за потрібне. Є ті, хто марнує час, а буває навпаки: кожен день – як останній.

Кажуть, що час - це лікар. Так, це правда. Немає такої людини, якій би не зробили боляче, не образили її. У цей момент ми думаємо, що ніколи не зможемо пробачити. Але з часом забуваємо всі проблеми та негаразди, іноді навіть не розуміючи, що це було якесь життєве випробовування, урок. Це досвід, бо навіть неприємності роблять нас розумнішими, мудрішими.

А ще час – це спогади. Іноді нам кортить повернутись у минуле, щоб змінити подію чи день. Або просто поставити на повтор яскравий момент. Жаль, що це неможливо. Люди не можуть зупинити час, та ми можемо змінити майбутнє. І хоч час – поняття абстрактне (його неможливо побачити чи доторкнутися), та можна його відчути. Тому що він залишився в нашій пам’яті, на фотографіях чи відео.

Ось тепер я можу зробити висновок , що час – це скарб. Ми повинні розумно його використовувати, так як неможливо прожити двічі ту ж саму хвилину. От і виходить, що, марнуючи час, ви марнуєте своє життя, яке складається з хвилин, годин, днів вашого існування. Тож цінуйте кожну мить - піщинку цього життєвого механізму!
Наталія  Чорна 

***

Ми не в праві забувати про минуле, хоч яким би важким воно було
На мою думку, слова О.Гончара: «Ми не в праві забувати про минуле, хоч яким важким воно було» абсолютно правильні. І головним аргументом є те, що без минулого ми не можемо побудувати майбутнє.

Наука про минуле - це історія. Дехто вважає, що її «пишуть» окремі люди. Та я не погоджуюся: кожна людина - будь-якої нації, релігії, кольору шкіри - створює історію. Так, є люди, які зробили набагато більше інших.  Наприклад, Наполеон Бонапарт, Петро І, Шарль де Голь…Їх можна довго перераховувати, їх внесок (позитивний чи негативний) скерував плин часу в певне русло, їх імена увійшли в історію.

Ми вивчаємо минуле, щоб побачити зміни, які відбувались протягом багатьох років, вивчити закономірності повторюваних явищ, зрозуміти їх, побачити, що ми втратили і що отримали, зробити певні висновки.

Прикладом може бути боротьба за незалежність нашої держави.  Кожен українець повинен пам’ятати цей непростий шлях, не забувати борців за суверенітет  України, починаючи з Б.Хмельницького, всесвітньо відомого Т. Шевченка, який показував тяжку долю українського народу і закликав боротися проти російського гніту. Ще маємо пам’ятати тих солдатів, які захищали українські землі під час Другої світової війни, патріотів ОУН та УПА, які намагалися звільнити Україну від влади СССР. Не слід забувати, що боротьба триває і зараз, адже бойові дії на Сході країни є випробуванням на патріотизм не лише для воїнів зі зброєю в руках, а й для нас – усіх українців.

Отже, історія фіксує все: злети й падіння, поразки й перемоги, діяння великих особистостей і великих нікчем. Пам’ятаймо минуле – це крок до нашого успішного майбутнього.
Ілля  Квасніков 

***

Тільки родина – як вічна зернина на невмирущому полі життя
Для людини родина має дуже велике значення. Кожен розуміє це слово по-своєму. Для одних родина - це та, що вони самі створюють, а для інших – коло людей, в оточенні яких ти виріс.

Звичайно, близькі люди – це і є родина. Батьки народили нас, бабусі і дідусі допомагали у вихованні, а з братами і сестрами ми були кращими друзями.

Коли дитина виростає, стає дорослою,  вона знаходить людину, з якою створює сім’ю, буде любити її, виховувати дітей. Закохавшись, ми одружуємось, створюємо ще один осередок суспільства. Як на мене, родина – поняття широке, у нього слід об’єднати і ту, в якій  народився, і особисто створену, і родини близьких родичів, а в майбутньому – сім’ї своїх дітей, племінників, онуків…Хіба це погано, мати величезну родину, де всі піклуються один про одного?

Треба цінувати кожен момент, проведений зі своєю ріднею. Погодьтеся, немає нічого кращого, ніж сидіти в колі сім’ї за чашкою чаю і говорити про будь-що. Твоя родина  прийме тебе таким, який ти є, тому що для рідних ти завжди найкращий.

Є такі люди, які, працюючи, забувають про власну родину і зайняті лише власною кар’єрою.  Прагнучи заробити грошей, не спілкуються з батьками, не можуть завести власну родину. Які почуття в них, коли вони повертаються в порожній дім?

Для мене родина – це все. Я дуже рада, що в мене є такі турботливі батьки. У майбутньому я планую бути не тільки доброю дочкою, а й турботливою дружиною та люблячою мамою. Любіть своїх близьких, адже людина існує, доки існує її сім’я. 
Галина Чекаловська 

***

Совість – найкращий порадник
На мою думку, совість є найкращим помічником для людини. Кожен робить  вчинки і приймає рішення відповідно до своєї совісті.

Чому я так думаю? Тому що для правильного прийняття рішення людина прислухається до себе. Совість дуже важлива для людини, вона стримує людей від поганих вчинків, якими можна нашкодити людям.

Моє переконання ґрунтується на тому, що, по-перше, якщо людина чинить так, як буде зручно тільки їй, завжди будуть погані наслідки. Коли ж людина вчинила по совісті, то душа буде чиста.

По-друге, якби люди перестали слухати совість, був  би суцільний хаос. У світі, де немає розуміння і любові, прожити неможливо.

Хочу навести приклад із власного життя. Одного разу я сказав неправду викладачу, що мені потрібно виїхати на змагання. Через деякий час зателефонували мамі та спитали місце мого перебування, на що вона не могла відповісти. Після цього вчинку мене мучила совість, і мені було соромно перед усіма за обман.

Отже, бачимо: якщо не жити по совісті, то вчинки людей будуть непередбачуваними , а це шлях до руйнації цивілізованих стосунків між людьми. 
Микита Кучеренко

***

Людина - найвеличніша і найпідступніша з усіх істот
Цей вислів, на мою думку, описує всю сутність людства.

З однієї сторони, людина -  це найвища гілка еволюції, Божественне  створіння. Це істота, якій підкорюється увесь світ. Ми, люди, маємо розвинений інтелект. Такою  силою, як у людини, не володіє більше ніхто на нашій планеті. .Люди мають усі можливості, щоб забезпечити собі найкраще життя.

Але у погоні за кращим, за владою над усім, людство вбиває планету. Воно  робить все заради своєї вигоди, незважаючи ні на що. За своєю природою людина споконвіку винищувала усе на своєму шляху. Із кожним тисячоліттям вона ставала все грубішою, більш хижою.

Та Земля не вічна, і люди повинні це зрозуміти. Вона потребує турботи. Якщо люди не схаменуться вчасно, то нескінченні війни і  використання ресурсів уб’ють  природу, а разом із нею зникне і людство.

У наш час дуже гостро стоїть питання збереження планети. Усі катаклізми є наслідком наших дій. Люди повинні зрозуміти проблему і почати її вирішувати. Із сьогоднішніми технологіями і можливостями в нас ще є шанс на порятунок. Переробка сміття, альтернативні види джерел і природних ресурсів, спасіння дикої природи. Усе це дасть нам можливість на довге життя на нашій планеті.

Отже, людина хоч і є найрозумнішою та найсильнішою істотою, через власні амбіції за весь час свого існування, сама того не розуміючи,  вбивала усе навколо себе. Настав  час зупинитися і виправити все, поки не стало пізно.
Валерія  Шестакова  

***

Добре ім’я — найкраще багатство
На мою думку, вислів «Добре ім’я - найкраще багатство»  є актуальним у наш час. Я згодна з цими словами. Що таке «добре ім’я»? На мою думку, це репутація людини. Вона однаково важлива як у кар’єрі, так і в особистому житті.

Кожна людина сама обирає свій життєвий шлях. Ми повинні думати про те, що робимо, бо від цього залежить майбутнє наше і наших дітей. Починаючи з дитячих років, потрапляючи в різні колективи, ми повинні зарекомендувати себе так, щоб потім не було соромно. Ми повинні оточувати себе людьми, які є мотиваторами добрих вчинків, але, на жаль, не завжди  зустрічаємо таких осіб, і не завжди буде так, як хочемо ми, а буде так, як судилося.

Дуже важливо створити позитивну репутацію, а ще пам’ятати, що один  необачний  крок може зруйнувати все те, що так довго створювалося, тому треба слідкувати за своїми думками  і вчинками та фільтрувати своє оточення.

Я бажаю кожній людині самореалізуватися в житті та мати таку репутацію, яка дозволить бути вам успішною людиною.
Євгенія Мукіна

***

Людина - найвеличніша і найпідступніша з усіх істот 
Вважається, що людина найвеличніша з усіх істот, що є на білому світі. Це справді так, ми дуже розумні і розвинуті, пройшли тисячі років еволюції, вигадали багато речей, що спрощують наше життя, навчились самостійно добувати харчі, побудували собі житло, одомашнили багато тварин.

Але в цьому не лише велич людини, а й підступність. Заради свого життя і комфорту, homo sapiens вирубала ліси, вбила багато тварин, викинула відходи в річки і океани. Недарма в народі кажуть: немає страшнішого звіра, аніж людина. Через неї зникли або знаходяться на межі вимирання безліч біологічних видів, саме людська діяльність спровокувала глобальне потепління на планеті. Люди навіть не помітили, як запустили механізм самознищення.

Не можу сказати, що всім байдуже до проблем екології. Багато людей переймаються цими питаннями: на місці зрубаних лісів насаджуються нові, для зникаючих видів тварин побудували заповідники, кращі науковці світу придумують прилади для очищення повітря від шкідливих газів, а водоймищ  - від пластику та інших відходів, біологи виводять нові сорти рослин.

Я думаю, щоб змінилося наше життя, треба розпочати з себе. Кожна людина повинна допомагати природі. Якщо ж цього не буде, то природа загине, і ми разом з нею, бо ми її велика частина.
Владислав Федоринин

***

Рідне слово – це засіб спілкування. І не тільки…
Слово… Що воно означає для нас? Дехто скаже, що це буденна справа, хтось - що це надбання предків. Але я вважаю, що це залежність, від якої нереально позбутися. Слово – це наркотик для людини!

У день нашого народження ми «куштуємо» його вперше. Оте «агу» (навіть не зовсім слово) несе в собі безмежну гаму почуттів. Протягом подальшого життя ми пізнаємо мову, формуємо своє мовлення. І ось на цьому етапі виникає залежність і проноситься крізь роки до останнього подиху. Не на пряму від слів, а від почуттів, емоцій, які вони викликають.

Та емоції – не єдина потреба особистості. Слово несе більше значення, ніж почуття. Якщо повернемося до наших історичних предків, то зможемо зрозуміти, що слово виникло спочатку для спілкування, передачі важливої інформації, життєвого досвіду від батька до сина, від матері до доньки. Це і є справжня мета Слова і наша  залежність від нього!

Кожна людина за роки свого існування пізнає багато нового, вчиться на власних помилках, усвідомлюючи з цих життєвих уроків якусь мудрість. І завжди її супроводжують Слова: ніжні і красиві, серйозні і веселі – різні… Деякі з них ми забуваємо назавжди, а якісь, навпаки, зберігаються у пам’яті, бережно передаючись з уст в уста, зберігаючи життєву мудрість.

Саме тому слова рідної мови – це не просто спосіб порозумітися, це велика цінність, духовне надбання, без якого ми не можемо повноцінно існувати.
Катерина Бацула

***

Не треба слів ! Хай буде тільки діло!
Ми всі щось обіцяємо: допомагати,  любити, вірити, бути поряд. Та все це лише слова. Говоримо їх постійно, не замислюючись, що для когось наші обіцянки можуть бути дуже важливими, що хтось на нас сподівається, покладає надії. Часто ми взагалі  забуваємо, що і кому говоримо. Люди чекають вчинків, а ми їх не робимо: свідомо, а, може, через забудькуватість чи неуважність перестаємо бути господарями своїх слів. Люди навчилися багато говорити і обіцяти, але не навчилися виконувати.

У нашому динамічному світі цінується діло, вчинки, а не слова, кинуті на вітер…Якщо пообіцяв щось, будь ласкавий, відповідай за свої слова. Пообіцяв бути поряд – будь, пообіцяв любити – люби, пообіцяв допомагати – допомагай.

Ми власники своїх слів, ми повинні думати, що говоримо, бути відповідальними. Якщо не здатен щось виконати, дотриматися свого слова – не обіцяй! Краще взагалі мовчи. Адже слово - срібло, а мовчання – золото.

Зважуйте все, що збираєтеся казати, і не давайте пустих обіцянок..
Олена Надкернична

Перлини студентської творчості збирала та редагувала
викладач української мови та літератури
Алла Іванівна Сергазіна

Немає коментарів:

Дописати коментар