вівторок, 23 вересня 2014 р.

ГЕРОЯМИ НЕ НАРОДЖУЮТЬСЯ

Хто знає, як виглядають герої? Що особливого в їх обличчях? Чи прагнуть вони позувати перед камерами? Чи, може, вони кричать звідусіль про свої героїчні вчинки? Можливо… Але наші герої виглядають не так.
Коли нам, студентам Херсонського кооперативного економіко-правового коледжу, сказали, що до навчального закладу прийде випускник, який повернувся із зони АТО, я уявила собі кремезного чоловіка років 35-ти… І зовсім не очікувала побачити молодого хлопця, майже мого однолітка.

Тепла зустріч у коледжі

Віталій Чумак, на перший погляд, мало чим відрізняється від інших хлопців його років, але якщо придивитись уважніше, то в очах можна розгледіти глибину несказаних слів та тяжкий спогад про те, що йому довелося бачити.
Патріотичний шлях Віталія почався ще з майдану, коли наша Ненька потребувала підтримки і завзяття молодих сердець. Згодом, а саме у квітні, було сформовано батальйон «Херсон», і хлопець опинився у його складі. Після підготовки на одному з військових полігонів України, 50 добровольців батальйону вирушили у зону бойових дій. Там вояки брали участь у операціях під Волновахою, Комсомольським, і врешті решт потрапили  в Іловайський котел, звідки  не всім довелося повернутися живими….

В зоні АТО

Скромний та милий парубок із добрим поглядом  не вважає себе героєм і наводить приклади героїзму своїх товаришів зі служби. Згадує, що єдиною думкою, яка підтримувала його на фронті, був спогад про рідну домівку і родину, про маму. Хтось із залу запитав, як змінилося його життя після пережитого, на що Віталій не задумуючись відповідає: «Я почав цінувати кожну хвилину, зрозумів, що життя прекрасне, і головне, про що можна мріяти – це мир на нашій землі». Неможливо не погодитись із цими словами, та невже нам потрібні лише повідомлення із фронту та атмосфера страху, щоб ми усвідомили ціну життя?..

Випускники 2012 року

 Не обійшлося на зустрічі і без кумедних моментів: дівчата з останніх рядів скромно поцікавились, чи є у такого гарного хлопця кохана, чим повеселили всіх присутніх. Так від моторошних спогадів перейшли до жартів та спогадів Віталія про коледж. Віталій висловив вдячність  директору коледжу Людмилі Миколаївні, викладачам за отриману базу знань, що допомогла без проблем вступити до Харківської академії Ярослава Мудрого, де він навчається на 4 курсі заочного відділення. А ми, у свою чергу,  вдячні йому за те, що незважаючи на молодий вік, він готовий захищати свій народ та недоторканність рідної землі. Адже завдяки таким як він, молодим героям, ще не вмерла України і слава, і воля!..

Фото на пам'ять з автором статті

Надія Кравченко, студентка ХКЕПК

понеділок, 1 вересня 2014 р.

Свято мудрості і єднання - 1 вересня




До занять всіх кличе перший дзвоник.



Директор Л.М. Лімакова із ветеранами коледжу.


Вітання із Днем знань від директора коледжу Лімакової Людмили Миколаївни

Шановні гості, студенти, батьки, колеги, дорогі наші ветерани!


  Щиро вітаю вас із Днем знань! Святом найціннішого скарбу, здобувши який людина стає самодостатньою. Активним і повноцінним членом суспільства, а не його рабом.  Розпочинається новий навчальний рік, який завжди означає відкриття цікавої і незвіданої дороги до знань!
 А ще - це свято спогадів про рідну школу і першу вчительку, яка прийняла тебе від маминих ласкавих рук, про друзів–однокласників.
 На превеликий жаль, сьогоднішнє свято затьмарене війною….. Визвольною війною народу України з ворогом, який так цинічно веде свою стратегію. Агресії країни, яка довгі роки була найближчою, найріднішою.
 Видатна українська поетеса Ліна Костенко влучно сказала:

Це ж треба мати сатанинський намір,
Чаїть в собі невиліковний сказ,
Щоб тяжко так знущатись над народом
Та ще й в усьому звинувачувати нас!