13 липня 2018

Уроки життя.

























Шановні мої земляки!


Пройшло майже півстоліття як я живу і працюю в м. Херсоні, але ніколи не забуваю свій рідний Каланчак, в якому народилася, пішла до першого класу Каланчацької восьмирічної школи №3.

 
До війни зведена будівля школи вражала своєю міцністю: широкі стіни, великий коридор, дерев’яна підлога, пічне опалення з високими грубами, такими теплими взимку. В школі завжди було чисто і затишно, на подвір’ї багато зелені і бузку: коли він зацвітав, то стояв терпкий аромат весни. Першими моїми вчителями були Євдокія Матвіївна Буцеєва – уродженка Каланчака, добра, мила, розумна; та Ольга Олексіївна Данько, яка приїхала до Каланчака з Кіровоградщини, - молода, струнка, чорноброва з косою до пояса, вона без гриму була наче Наталка-Полтавка.
 Не можу не згадати вчителів-предметників:  
    Леонід Ілліч Чурай – вчитель математики і фізики.
    Марія Григорівна Сувертека -  вчитель української мови.
    Ніна Степанівна Соценко – вчитель російської мови (директор школи).
    Алюта Дмитрівна Харченко – вчитель фізкультури
Вже всі вони пішли у вічність, але залишилися в моїй пам’яті добрими, високоосвіченими, люблячими свою справу людьми, які допомогли мені піднятися  на першу після батьківського порогу сходинку в житті.
З дитинства мені запам’яталася батьківська хата з дерев’яним фронтоном, садочок, піч та запашний хліб і пироги з неї. І зараз, коли я приїжджаю до Каланчака – іду на батьківське подвір’я: вікна хати, наче мамині лагідні очі, а стіни – батькові сильні плечі, готові приголубити, захистити від життєвих негараздів. І я схиляю низько голову, стоячи біля рідної хати, дякуючи своїм батькам, що дали мені життя.
Це вони - мої батьки – привчили мене до роботи, любити і цінувати хліборобський тяжкий труд, любити свою землю, рідну мову, рідне селище. Коли болить душа, я їду саме туди  - на свою малу батьківщину, де живуть мої родичі, шкільні подруги, сусіди, вчителі.

Словом усе, як у вірші Андрія Демиденка
Як насняться мені спориші,
Тиха річка й туман,
Значить треба душі
лікуватись від ран.
Ах моє ти село
Запах м’яти, ріллі,
Ти колиска моя
На тривожній землі
Ах моє ти село
Ах велика рідня,
Ти моє джерело
до останнього дня
Тільки тут лиш дитинства
роки повертаються назад.
Хоч мої вже батьки
Побіліли, мов сад.
Усе моє трудове життя пов’язане зі споживчою кооперацією Херсонщини.
Після закінчення Полтавського університету економіки і торгівлі я працювала на різних посадах, в тому числі майже 10 років заступником голови правління Херсонської облспоживспілки з фінансів.
А в цьому році виповнюється 25 років з того часу, як я стала директором Херсонського  кооперативного економіко-правового коледжу, якому в жовтні будемо відзначати 90-річчя з дня заснування. Він один із найстаріших навчальних закладів Херсонщини і України.
Нам є чим пишатись: матеріально-технічна база коледжу краща в області, про високу якість підготовки фахівців свідчить 80% працевлаштування випускників. Ми любимо своїх студентів, піклуємося не тільки про їх знання, а насамперед про їх людські цінності.
Я ніколи не ламала колектив і студентів під якийсь вигідний мені «політичний» колір. Незалежно від своєї позиції, я ціную професіоналізм, відданість справі, коледжу, працелюбність.
Я ніколи не халтурила і не підлаштовувалася під ситуацію, завжди мала і маю свою власну позицію, відстоювала її і буду це робити надалі. Хоча, не приховую, з такими принципами дуже важко йти по життю. Зате я дивлюсь в очі людям відкрито.  Я віруюча людина і мабуть  Господь  допомагає мені.

Коли ідуть дощі на листя,
Я думаю Ісус з’явився,
І тихо молиться за нас.
Щоб наш народ не осквернився,
У цей важкий
І трудний час.

Але найбільшим досягненням в житті для мене є моя сім’я – мій син, двоє онуків і онучка.
Я хочу, щоб мій син, моя родина, мої колеги, студенти і Ви – мої дорогі земляки, жили в країні вільній, самі були вільними і пишалися тим, що є патріотами Батьківщини. Щоб ніколи не зраджували своїх батьків, близьких, друзів.
А держава наша берегла свій народ, щоб працювали заводи, фабрики, фермерські господарства, відроджувалось село і мій рідний Каланчак.

З повагою
Директор Херсонського кооперативного
економіко-правового коледжу
Людмила Миколаївна Лімакова 



2 коментарі:

  1. Як щиро!!! Вітання з Вашої Маленької Батьківщини!))

    ВідповістиВидалити
  2. так приятно , что упомянули моего дедушку ,Леонида Ильича))

    ВідповістиВидалити