Напевно, всі з вас колись мріяли, адже мрія – це ідеальний проєкт вашого життя. Так і я, була ще дитиною, навчаючись у 5 класі написала собі листа у майбутнє про свої мрії. Цього листа я знайшла рівно через 5 років, коли закінчувала 9 клас. Не знаю, повірите, чи ні, але там дослівно було написано: «Хочу вступити до ХКЕПК на спеціальність «Право». Звідки така конкретна мета? Все легко, в мене старший брат в той час навчався у нашому коледжі саме на цій спеціальності і я бажала бути схожою на нього.
І ось закінчивши школу я точно вирішила, що буду вступати саме до нашого коледжу. Не можу сказати, що я мала уяву про майбутню професію, але чимось вже ж таки вона мене приваблювала. Як зараз пам’ятаю, дуже нервувала перед іспитами, довго готувалась, відвідувала підготовчі курси, закінчила їх на «відмінно». І ось вже залишилось тільки чекати результатів…
Перед днем коли оголошували результати я майже на спала, в школу повертатись точно не хотілось. Зараз, згадую і сміюся, чого так нервувати було, адже багаж знань в мене достатній і шанси вступити були високі.
І от я прийшла шукати себе в списках, не пройшло й хвилини, як я знайшла себе на третьому місці в рейтингу майбутніх студентів. Радості не було меж. З того моменту я почала чекати початку свого студентського життя.
Першого вересня, я в урочистій формі прийшла на свій Перший дзвоник, вже тоді я побачила різницю між коледжем та школою, ніяких довгих виступів, привітали з початком навчального року і рушили на пари.
Я одразу знайшла з ким товаришувати в групі, хтось був знайомий з підготовчих курсів, з кимось познайомились в перший день і так пішло.
Проминуло декілька місяців і ми отримали свої студентські квитки. Тоді здавалося це таким щастям. День коли я офіційно стала студенткою.
Вже на першому курсі почала брати участь та вигравати в конкурсах, олімпіадах і розвивати свої професійні здібності. Нові викладачі, цікаві заняття, веселі друзі.
Другий курс здавався серйознішим: нас вже не називали «малюками», почалась підготовка до ЗНО і перша фахова дисципліна «Юридична деонтологія».
На третьому курсі я помітила як зросла в професійному плані, мені було про що розповісти молодшим курсам, хоча було й чого навчитись ще. Я частіше стала представляти коледж, як автор статей, наукових робіт. За весь цей час мене неодноразово друкували в нашій газеті «Вісті».
Сьогодні, я – випускниця. Чи пожалкувала що вступила до коледжу? Ні. Чи сумуватиму? Так, адже ці роки є незабутніми і неповторними. Кожен рік був не схожим на інший, всі ми змінювались і дорослішали в стінах коледжу. Я прийшла маленькою і невпевненою в собі дівчинкою, а йду вже повною протилежністю.
Дякую викладачам, які вірили в нас, і наш успіх, завжди давали можливість проявити себе. Вмієш співати – співай на концертах, конкурсах. Вмієш декламувати вірші – запрошуємо на літературний вечір. І так для кожного таланта знаходили розвагу.
Щиро дякуємо за все!
Немає коментарів:
Дописати коментар