пʼятниця, 26 травня 2017 р.

Зорепадом летять роки. Зустріч випускників.

Випускники 1980 року

Щороку коледж гостинно відчиняє двері, запрошуючи випускників у рідні стіни на теплі  зустрічі з незабутніми роками юності, які залишаються в пам’яті: перше кохання, перші світанки, перші успіхи і невдачі. Роки летять, але  коледж пам’ятає всіх своїх випускників.

Наприкінці травня  відбулося кілька таких  зустрічей  випускників різних років: товарознавців 1980 року випуску та  економістів-плановиків 1977 року.

Випускники 1977 року

Радість, обійми,  схвильовані вигуки і щасливі посмішки… Здавалося, що всі дороги злилися в одну-єдину, і вона привела сюди - в рідний коледж.


Особливо теплою була зустріч  через 40 років для випускників 1977 року:  колишнього голови Новомаячківської селищної ради Костирі Андрія Андрійовича,  економіста Хлібокомбінату Горностаївського робкопу Василевської Тетяни Анатоліївни, старшого економіста Веселовської райспоживспілки Запорізької області Куліди Катерини Федорівни, бухгалтера Голопристанської міської ради Садової Галини Павлівни, економіста Високопільського споживчого товариства Савченко Людмили Іванівни, економіста Нижньосірогозької райспоживспілки Кравченко Лідії Вікторівни, начальника відділу Фонду соціального страхування у Великоолександрівському районі Плахути Ніни Юріївни та інших. Вони навіть написали свою книгу пам’яті - історію студентського життя в навчальному закладі, який об’єднав  і пов’язав їх долі назавжди. А головним автором і редактором цього літопису стала Власова Наталія Миколаївна.


З якою вдячністю і любов’ю пригадують вже сиві і мудрі випускники своїх викладачів: керівника групи Тюхтенко Євгенію Андріївну,  Цицик (Семіхненко) Марію Дмитрівну, яка «сама досконало знала свою справу і була дуже вимогливою, відданою технікуму, мала феноменальну пам'ять»; Гнесюк (Бузову) Олександру Петрівну - «її любили за вміння захопити обліком, підрахунками, саме вона навчила множити і ділити за допомогою рахівниць великі числа». Цікаво, що в цей час технікум отримав «круту» техніку: перші електричні облікові машини. Олександра Петрівна проводила багато часу зі своїми вихованцями, а під час чергування в гуртожитку дівчата ділилися з нею своїми радощами, бідами, таємницями як з дорослою подругою.


Одним із найбільш шанованих викладачів був Володимир Степанович Шуляєв - «охайний, підтягнутий, з прекрасними манерами, багато хто з дівчат у мріях про майбутнього обранця уявляв собі саме такого чоловіка».

Директор технікуму Бондар Яків Семенович ставився до студентів тепло, по-батьківськи. А завуч Голощук Фаїна Георгіївна запам’яталася строгою, вимогливою - викладачем, який бездоганно володіє знаннями  з фінансових дисципліни. Її екзамен був одним із найбільш складних, «боялися до тремтіння в колінах»: на шпаргалки – заборона, навіть до виключення з технікуму. Навіть викладачі хвилювалися, бо суворою Фаїна Георгіївна була за двох – за себе і за директора, який таких рис характеру не мав. На її заняття просто неможливо було прийти непідготовленим, крикливо вдягненим або нафарбованим. Адже «під контролем Фаїни Георгіївни були також поведінка і зовнішній вигляд студентів. Вона ж виглядала завжди ідеально».


З гумором випускники пригадували буденне студентське життя в гуртожитку, роботу в підшефних сільськогосподарських підприємствах, на ланах з вересня до пізньої осені, спортивні змагання, вечори відпочинку і, звичайно, навчання.

З того часу навчальний заклад дуже змінився. Випускники дивувалися, як директору Людмилі Миколаївні вдалося в такий складний для нашої держави період розбудувати, зміцнити і розвивати коледж.  Всіх вразила матеріально-технічна база: сучасні навчальні лабораторії, магазин, мультимедійні аудиторії, електронна бібліотека,  новітнє програмне забезпечення. Але головне не змінилося – випускників Херсонського кооперативного економіко-правового коледжу із задоволенням беруть на роботу, тому що наші  - найкращі! А через роки колишні студенти приводять до коледжу своїх дітей та онуків, утворюючи родинні династії випускників!

Час минув дуже швидко, навіть не вірилося, що пора прощатися. Останнє фото на згадку -  і в очах забриніли сльози: зі  старих фотографій усміхаються юні хлопці і дівчата, у них ще все попереду… Але в серці кожного з них  живе пам'ять про рідний коледж та людей, які стали близькими назавжди!

Немає коментарів:

Дописати коментар