21 січня 2020

Альманах творчих робіт студентів. Випуск № 15.


Альманах № 15

творчих робіт студентів Херсонського кооперативного економіко-правового коледжу

«Моя життєва позиція»




Чи можна байдужість вважати злом?
«Світ знищать не люди, які чинять зло, а ті, що спокійно дивитимуться на це».
Ці слова колись сказав хтось невідомий мені - філософ чи письменник. Узагалі-то я їх прочитав у соціальній мережі у статусі мого друга. Таке собі джерело, чесно кажучи. Але ця фраза якось засіла в моїй голові,  я почав думати над нею. І прийшов до висновку, що вона є правдивою.
2014 рік… Україна переживає не найкращі часи у своїй новітній історії. З країни тільки втік «пахан Вітьок», але з’явився новий квест – любі російські браття вирішили допомогти і ввести до складу «великой России» кілька наших областей. Щоб нам важко не було. По всьому Південному Сході України з’явилися локальні спалахи інфекції під цікавою назвою «рашизм». У кожному обласному центрі почалися протистояння  толкієнівських  ельфів у блакитно-жовтому і орків у кольорах зубної пасти «Аквафреш». У формі мілітарі, звісно, ми  у 21 столітті все ж таки… І ось за законом жанру добрі ельфи заткнули любителів «темного світу». Але були такі області, де ельфам було байдуже. Вони подумали: «Ось  помітингують, покричать і розійдуться. І взагалі, моя хата скраю – нічого не знаю».  Та сталося так, що їхня хата виявилася не скраю. Прихильники Саурона Володимировича захопили адміністративні будівлі і вивісили, як з’ясувалося, прапор Сербії (так як орки є непереможними (сила є – розуму не треба), вони вивісили прапор догори дригом - один чорт, немає різниці).
А потім почалась війна…
І триває досі… А через  що це все? Правильно, головну роль зіграла банальна людська байдужість до своєї долі, до своєї країни, до свого майбутнього... Бо коли  ти  ставишся байдуже до чогось, вибір роблять за тебе. І не завжди він буде на твою користь. Ти, такий собі байдужий до всього і всіх, будеш кричати : «Чому? За що? Я не заслуговую на це!». Заслуговуєш, ще й як заслуговуєш. Бо тобі було байдуже, а їм ні.

Михайло Матюха,
студент групи Ф-391

***

Кохання - щастя чи в’язниця, Бог від якої заховав ключі?
Ви знаєте, як липа шелестить
У місячні весняні ночі?
Кохана спить, кохана спить,
Піди збуди, цілуй їй очі. 
Кохана спить…
П.Тичина

Кохання…Який же глибокий зміст криється в цьому слові. Це почуття живе в кожному з нас із самого народження до самої смерті… Але що ж воно означає? Які почуття розкриває? Чи дає надію на щось світле та високе?
Критики вважають, що кохання змінює людину, дарує кожному закоханому радість, гармонію – саме таким є ідеальне уявлення про це почуття.
Та особисто я вважаю, що справжнє кохання – це естафета на вірність, правдивість та почуття гідності. Ні вікова різниця, ні релігійна, ні соціальна не має значення, коли у твоєму серці проростає почуття кохання.
Кохання – це сила, що може змінити людину, примусити її робити ті речі, що раніше були страхами. Дивлячись на людей, які дійсно закохані, можна побачити перетворення, що з ними сталися. Наприклад, вони займаються тим, чого завжди боялися, поринули у світ успішних та привабливих, вирішили проблеми, які їм вже давно дошкуляють.
Учені у своїх працях вивели теорію, що кохання – це звичайна реакція мозку, та з цим  складно погодитися. Якщо розглядати це поняття з точки зору науки, то дійсно кохання – це імпульси, які видає мозок, а якщо подивитися з висоти соціальних відносин, то в цьому аспекті все набагато складніше. Адже кохання призводить до величезних змін в житті двох людей, а значить, і його значення більш велике.
На жаль, молодь сьогодення бігає від крайнощів до крайнощів. Швидко дорослішають, змінюють світогляд, намагаються бути незалежними.  Ми забуваємо про те, що кожен із нас був маленьким, щирим і ніколи не думав про зраду. Так, дійсно, сьогодні молодь набагато простіше освідчується, виявляє свої почуття, але так само легко відмовляються від своїх слів.
І тоді розчарований у коханні закривається від усіх близьких людей, починає міркувати про те, де схибив, де міг щось змінити, але не змінив, починає будувати нове, незрозуміле для оточуючих майбутнє, в якому немає чітких правил існування.
Так проходять місяці, роки… Людина звикає до такого ритму, але десь далеко в душі необхідність кохати жевріє і нагадує про себе спогадами минулого, болем у серці та душевними переживаннями.
І ось людина знову переживає це почуття, заглиблюється в це нове, але таке знайоме життя і просто хоче жити. Хоче вірити, що цього разу буде все по-справжньому…

Владислав Багданович,
студент групи  П-391

***

Щастя людини – десь між свободою й дисципліною
Що таке щастя? Питання цікаве, але водночас досить складне, щоб так швидко відповісти на нього. Мені здається, слово «щастя» має не кілька значень, а тисячі, мільйони. Для кожної людини воно своє власне, неповторне. Для мене це й улюблена справа, і свобода, і кохання, і саме життя. Чому б мені не бути щасливим від того, що я живу?
Хоча, щоб його відчути, потрібно знати протилежність. Адже як можна зрозуміти, що таке світло, не побачивши темряви, як відрізнити, де свобода, а де неволя, де щастя, а де сум.
До речі, ви знали, що цього чудового почуття – щастя - буває занадто? Саме так, якщо людина всім задоволена, вона «залишається на місці», тобто не  розвивається, не прогресує, але й не деградує, а це, на мій погляд, найгірше.
Маю для вас пораду: якщо ви хочете бути щасливими повною мірою, зробіть так, щоб межа знаходилася між свободою і дисципліною, адже саме там щастю і місце. Чому я так вважаю? Для відчуття щастя буде досить і свободи, а щоб воно було довшим – дисципліна, можливо, навіть самодисципліна. Але пам’ятайте: якщо забрати дисципліну, -  це  свавілля, а відібрана свобода – це тоталітаризм. Тому потрібно вміти зберігати рівновагу.
Чому саме свобода так важлива для людини? За що люди найчастіше боролися? Коли людина відчуває найвище піднесення і здатність до самореалізації? Тільки маючи свободу, будучи вільною у своїх діях та помислах. Тому свобода – це найдорожче надбання для кожного, це запорука щасливого життя, яке без неї неможливе.
Дисципліна та самодисципліна - це два кити, на яких стоїть розвиток і прогрес. Вони допомагають контролювати та виховувати особистість.   
Отже, щастя – поняття відносне, для кожного вона своє, кожен зможе його відчути, якщо налаштується на позитивні емоції та почне цінувати те, що вже має. Якщо ти щасливий, тоді ти господар свого життя. 

Максим  Коваленко,
студент групи П-391

***

Ногами людина має врости в землю Батьківщини,
але її очі мають оглядати увесь світ
Я повністю погоджуюся із висловом: «Ногами людина має врости в землю Батьківщини, але її очі мають оглядати  увесь світ».
У кожної людини є своя Батьківщина – земля, на якій вона народилася та виросла, те рідне місце, на якому почався її життєвий шлях. Урешті-решт – це той край, де кожен із нас  сформував  себе  як особистість. Я вважаю, що кожна людина  повинна бути відданою своїй Вітчизні і старатися зробити все задля її процвітання. Але це зовсім не означає, що не потрібно подорожувати, оглядати увесь світ, пізнавати інші народи, їх культуру та відкривати щось нове для себе.
У кожного із нас є якісь здібності, таланти, але не кожен хоче їх показувати та застосовувати, докладати зусиль для їх реалізації Багато розумних людей, майстрів своєї справи виїжджають за кордон у пошуках кращого життя. І, на жаль, не задумуються над тим, щоб зробити кращою свою державу.
Українці - дуже витривалий народ, який, пройшовши через купу бід, нещасть, зумів вистояти та зберегти свою націю. Я щиро сподіваюся, що ми зможемо зберегти свою єдність на довгі-довгі віки .І бажаю кожному задуматись над цим. Адже хто, окрім нас, зможе зробити нашу країну кращою? Удосконалюйте себе у якійсь справі, яка вам не байдужа, та працюйте на благо своєї Батьківщини.

Діана Війтик, 
студентка групи П -392

***

Чи можна жити без мрії?
На мою думку, людина не може жити без мрії, бо без неї людина не живе, а просто існує. Мрія - це ціль, яку ти хочеш досягти. А ще мрія може дати те, що в тяжкий час для людини необхідно – надію.
Відома книга Стівена Кінга «Втеча з Шоушенка» дуже добре це показує. Головний герой – Енді Дюфрейн, потрапляє у в’язницю  і знайомиться з людьми, у яких майже немає мрії. І через це вони втратили надію на краще життя після в’язниці. Так один із друзів Енді  -Брукс, потрапив у в’язницю ще дуже молодим, і його посадили на 50 років. За цей час він не мріяв і не замислювався про життя після в’язниці. І коли він відсидів свій термін, то став втраченим для самого себе. Після в’язниці він просто існував, працював і не знаходив сенсу жити. Була навіть думка пограбувати магазин і повернутися назад до в’язниці. Чоловікові так тяжко, що він вирішив вчинити самогубство і зробив це. Ось так життя без мети може знищити людину.
Звістка про смерть Брукса засмучує Енді і його друзів. Більшість із них вважають, що те ж саме буде і з ними, але Енді не втрачає віру і підбадьорює їх.
У Енді була мрія, що він звільниться із в’язниці. Його посадили за вбивство своєї дружини, до якого він не був причетний, і йому дали довічне. Та чоловік не переставав вірити у свою мрію. Кожен день він наближався до неї: 20 років копав тунель із в’язниці. І через стільки часу все ж таки зміг звільнитись і здійснити свою мрію.
Людина без мрії - це майже втрачена людина. Кожен повинен мріяти та сподіватися на краще в житті.

Ілля Квасніков,
студент групи П-391

***

Немає чарівнішого видовища, як образ щасливої людини
Щасливою є та людина, яка своїм щастям може поділитися та освітити увесь світ. Коли у людини гарний настрій, вона радіє життю, усе навколо неї різнокольорове. Саме завдяки цьому людина і розквітає, показуючи все те, на що здатна.
Але не всім бути оптимістами. Деякі звикли жити у своєму сірому житті, бачити довкола себе тільки злість та ненависть. Їм якось не важливо, як і чим живуть інші. Якщо такі люди чогось і досягають, вони все одно не вдоволені – їм мало, вони ще більше починають злитися на весь світ, бо у когось краще, а в них все не так.
Наприклад, дитина-школяр виграла на олімпіаді друге місце. Для неї це радість і стимул підкорювати нові вершини, щоб досягти ще кращого результату. Та радість не тільки в тому, щоб отримати диплом чи медаль. Вона з нами завжди, у простих речах, що нас оточують, але ми так до них звикли, що не помічаємо. Радість у тому, що ти прокидаєшся в мирний час, світить блискуче сонечко, поруч найрідніші люди у твоєму житті, а також  улюблена собака чи хом’ячок. Чи можна, маючи усе перераховане, бути щасливим? Безперечно, усе це  ощасливить невибагливу людину.
Так наше життя непередбачуване, і в будь-який момент може щось піти не за планом. На нас будуть чекати проблеми, сльози, невдачі… Але що б не сталося, треба йти далі: життя коротке, і не варто його витрачати на песимізм і сумні думки. Адже ніхто не знає, що буде завтра. Треба радіти тому, що ти маєш сьогодні. А якщо тобі щось не подобається, то виправ.
Людина -  володар свого життя,  і саме їй вирішувати своє майбутнє. Головне - все робити так, щоб ти був собою задоволений та очі сяяли від щастя. Недарма кажуть, що немає чарівнішого видовища, як образ щасливої людини.

Крістіна Цюцюпа,
студентка групи П - 292

***

З ким поведешся, того й наберешся
Таке прислів’я добре характеризує людину. Ми самі вибираємо собі друзів, компанію. На мій погляд, люди, з якими проводимо час, дуже впливають на нас. Ми всі, мабуть, пам’ятаємо, як мама розпитувала: з ким дружимо, з ким спілкуємося. Нас завжди дратувало це, бо ми самі маємо право вибирати собі товаришів, з якими потім проходимо різні життєві перешкоди. Ми навіть не замислювались над тим, що батьки хвилюються за нас, бо кожна матір хоче, щоб її дитина була здоровою і не підхопила поганих звичок. Якщо компанія приятелів погана, то і людина з вас толкова не вийде.
Як правило, на вибір кола спілкування впливає вік. Зараз ми прагнемо тільки гуляти і не думати ні про що. Хочеться сказати: схаменіться, люди! Допоможіть краще мамі, бо саме вона вкладала у вас з дитинства любов і клопіт, у скрутні хвилини була поряд, доглядала вас, коли ви були малі і не могли сказати ані слова. Здавалося б, одне слово “МАМА”, а скільки в ньому тепла і турботи… У кого є менші брати або сестри, то пограйтеся краще з ними, бо саме вони в майбутньому будуть брати з вас приклад.
Друзів треба вибирати під свій характер. Подивіться, як вони до вас ставляться, про що вам говорять. Компанія – це вибір кожної людини. Але пам’ятайте: погані звички – це не круто: не круто слухати гучну музику, бо окрім нас також є люди; не круто курити, вживати наркотики, бо втрачене злоров’я не повернеш. Сьогодні в нашій країні багато злочинців і неадекватних осіб, які стали на такий шлях тому, що хтось умовив спробувати ЦЕ вперше. Перед тим, як щось накоїти, пам’ятайте: вас чекають вдома.
Любіть та шануйте батьків і матерів своїх, бо саме ці люди будуть із вами поряд, в радості і проблемах, до кінця своїх днів.

Олександр Руденко,
студент групи П-292

***

Людина – найвеличніша  і найпідступніша з усіх істот
Людина - найпідступніша істота на Землі, і нічого гіршого за неї не може бути. Люди брешуть, підставляють інших, вбивають, морально принижують…Як після цього говорити, що люди хороші?
У моєму житті вже відбулося багато подій. Найбільше я була вражена історією моєї сусідки Олени. Ця жінка завагітніла і народила гарненького хлопчика.
Батька дитини вона не любила і не захотіла з ним жити. Невдовзі познайомилася з чоловіком, якого звали Олег. І одного дня він поставив її перед вибором: дитина чи їхнє кохання. Олена не вигадала нічого іншого, ніж покласти маленьку дитинку в картонну коробку і віднести до смітника.
Хіба нормальна мати може так зробити? Лишити, як кошеня, на вулиці свою рідну кровиночку. Це заради «коханого чоловіка», який з тобою, можливо, заради забави і в будь-який момент кине, якщо ти йому станеш не цікавою? Як взагалі можна зв’язувати своє життя з людиною, яка ставить перед таким вибором?
Недарма говорять, що тварини краще людей. Собака ніколи не кине свого цуценяти, кішка – кошенят. У світі є люди, які мріють про дитину, але за певних причин не можуть її мати. Чого таким людям, як сусідка Олена, Бог дав цю дитину? Ніхто не знає, як би склалася доля  дитини, якщо б малятко не знайшли добрі люди, які згодом його всиновили.
Отже, людина – істота хитра і підступна (цей список можна продовжувати і продовжувати). Треба думати про свої вчинки, нікому не заздрити, робити все по-справедливості, не брехати, і все буде добре!

Галина Чекаловська,
студентка групи П-391

***

Роль жінки в суспільстві
Знаєте, я вважаю жінку найсильнішим створінням у світі. Зараз я мала  на  увазі  моральну  сторону. До початку ХХ століття жінка не мала права голосу, не мала права навчатись, навіть вийти заміж з власної волі…Вона займалася домашніми справами (прання, прасування, прибирання…).  А про пологи взагалі буду мовчати. Тобто жінку раніше розглядали не як особистість, а як «інкубатор» та прибиральницю. Звучить грубо, але це правда. Мені дуже прикро, що так раніше відбувалося: жінка – безкоштовний додаток до чоловіка.
У моїй сім’ї завжди була рівноправність, я вважаю, що це правильна позиція, бо жінка повинна спочатку займатися собою, розвиватися, знайти своє призначення у цьому житті. Ні, я нічого не маю проти діток і домашніх обов’язків. Як говорить моя мама: «Усі в сім’ї повинні бути корисні».
Також я вважаю, що батько теж повинен виходити в декрет, аби і мама мала час на «відновлення»  своєї краси, здоров’я …І  тато міг більше зблизитись з дитинкою.
Отже, я вважаю, що не можна дискримінувати особистість за гендерною ознакою чи расою…

Ганна Мірошниченко, 
студентка групи П-392

***

Людина – найвеличніша і найпідступніша з усіх істот
Людина й справді найвеличніша істота у світі. Вона вміє думати, відчувати, вона розуміє, що таке добро, а що таке зло.
Людина – найрозумніша істота. За допомогою свого розуму вона змінює навколишнє середовище, будує величезні споруди, виготовляє продукти харчування, шиє одяг. Людина освоїла моря, океани, пустелю і навіть космос. Не буде дивиною, якщо людина зможе освоїти інші планети та галактики.
Людина – це найкращий, найрозумніший витвір природи.
Та є в ній і погані якості. Вона найпідступніша істота світу, яка ніколи не зможе зрозуміти іншу людину, її бажання, думки, мрії, погляди. Тим більше обґрунтувати чужі вчинки.
Людина може тобі посміхатися, а потім зрадити, втоптати в землю, зруйнувати все, що ти любиш.
Головна зброя людей – це розум та слово. Та інколи вони переходять до дій, а це страшніше, ніж слово. Заради своєї мети люди йдуть по головах. Вони руйнують все і всіх, хто їм заважає. Убивають природу, тварин, людей, руйнують міста.
Природа нас зробила володарями світу, дала найкращі якості: чесність, співчутливість, совість, любов, віру. Та разом із тим дала і погані: безжалісність, байдужість, жорстокість, підступність.
Природа дала нам вибір, а ми самі вирішуємо, якими бути. Шкода, що ми іноді обираємо аж ніяк не добро.

Олена Надкернична,
студентка групи П-391

Перлини студентської творчості збирала та редагувала
викладач української мови та літератури
Алла Іванівна Сергазіна

Немає коментарів:

Дописати коментар