четвер, 28 грудня 2017 р.

Альманах творчих робіт студентів. Випуск № 4.

Альманах творчих робіт студентів Херсонського 
кооперативного економіко-правового коледжу
Випуск № 4


Моя   життєва  позиція



Цвіт людського розуму – знання

Знання – результат процесу пізнавальної діяльності, відображення дійсності у мисленні людини. Знання бувають наукові (емпіричні та теоретичні) і ненаукові. Я є прихильником виключно наукових знань. Фактично термін «знання» близький до терміну «інформація».
Розвиток – це шлях до раніше недосягнених цілей. Для людини процес розвитку (отримання нових знань) є природньою потребою. Звісно, можна подумати, що в розвиткові немає сенсу, бо врешті-решт ми перестанемо існувати, і наші фізичні оболонки разом із досвідом, почуттями, знаннями  із зоряної речовини перетворяться в зоряний пил. І хоч до моменту переходу матерії з одного стану в інший проходить зовсім небагато часу (у порівнянні з існуванням Всесвіту це просто мить), все одно у людини є можливість розвиватися і отримувати нові знання, комбінуючи, доповнюючи, модифікуючи, створюючи на їх базі щось нове, та передати ці знання нащадкам. Наприклад, цю справу роблять творчі люди, які рухають розвиток усього людства вперед, у сферах науки, культури, політики, бізнесу…
Людина розвивається, бо це весело, це круто, це надихає. Дуже важко пролежати весь день у ліжку. Для багатьох людей позбавлення розвитку є нестерпною мукою.
Зворотній бік розвитку – деградація. Це добровільна або примусова відмова від розвитку. Людина може почати деградувати через певні фактори, наприклад, якщо в неї низька самооцінка чи була зміна оточення, через хворобу, старість чи психологічний стан…Деградація – це смерть усіх амбітних поривів, це вільне падіння в прірву, на дні якої стоять великі гострі штики.
Знання можна оцінювати як один із найцінніших ресурсів. Поясню на простому прикладі: якщо я знаю, якими будуть коливання курсу акцій компанії «Apple» або курсу долара на тиждень, місяць, півроку, рік, то можу вибрати певний час торгів на біржі, вдало купити чи продати акції або валюту і казково на цьому збагатитися.
Звісно, я можу мати зиск, і не лише матеріальний, якщо володітиму знаннями в будь-якій іншій сфері людської діяльності, і матиму змогу прийняти правильне й обґрунтоване рішення у складній ситуації.
Наостанок хочу додати: я переконаний, що сенс життя людини, зокрема мій, полягає в розвитку й отриманні нових знань, аби вдало використовувати їх на практиці.

Мирослав Губарьков,
студент групи  М-391

Любити – значить віддавати

Кожна людина не раз у своєму житті чула слово «кохання», більше того, не раз його відчувала. Принаймні, так здається кожному, коли ми зустрічаємо «черговий» об’єкт свого обожнювання, плутаючи поняття «пристрасть», «симпатія», «захоплення», «тимчасове помутніння свідомості» з глибоким всеохоплюючим почуттям.
Усі мелодрами, фільми інших жанрів  на телеекранах  просякнуті тим «коханням», яке так героїчно виставляють напоказ.  Глядачі захоплено слідкують за розвитком почуттів, співчувають, чекають «хеппі енду»…Але люди забувають, що ця «чорна діра суб’єктивності» забирає від вас духовні сили та матеріальні статки.
Звісно, це почуття кожен малює  чимось бездоганним у своїх ідеалістичних картинах, бо з дитинства нас учать тому, що кохання несе тільки добро, начебто без нього неможливе життя і тільки заради нього варто жити! Категорично не згоден!
Та кохання є ніщо інше, як духовне самогубство! Це почуття вбиває будь-яке об’єктивне мислення, заважає здоровому оцінюванню речей, затьмарює розум при рішеннях. Закохана людина буде намагатись захистити свій об’єкт обожнювання навіть ціною людських життів. А якщо зважати ще й на те, що кохання буває невзаємним, то для «зневажених і непотрібних» віра в це почуття перетворюється на нуль, бо кохання принесло лише страждання.
Та чи тільки це є загрозою? Ні! Взаємні почуття позбавляють вас індивідуальності. Ви віддаєте свій розум, підвищуючи роль однієї людини до рівня життєво необхідної потреби. А це ускладнює людське життя, яке не тримається ні на чому твердішому, ніж фізичний потяг та крайня суб’єктивність у прийнятті рішень.
Люди, які планують робити щось велике, не повинні кохати або дозволяти собі інші духовні тонкощі, бо те їм тільки зашкодить та буде слугувати важелем впливу на  особистість.
Отже,  любов є обставиною, що обтяжує діяльність. Для звичайної  людини такі спроби знайти «кохання»  можуть обернутися лише хронічними душевними хворобами (від звичайної депресії до психічних захворювань).
Двічі подумайте, перш ніж втрачати у коханні найдорожче - свій розум!

Владислав  Боровіков,
студент  групи П-291

Тільки гідність робить людину людиною

Гідність…Здається, звичайне слово, звичайна чеснота людини. Але чомусь притаманна вона далеко не кожному. Та саме гідність робить людину людиною. А чому ж так?
По-перше, уже саме слово «гідність» говорить саме за себе – людина гідна чогось. У нашому випадку - називатися людиною. По-друге, гідність - це мораль, ставлення людини до самої себе і суспільства до неї. Це своєрідне людське «Я», яке повинно бути в кожного. Адже саме воно робить нас особливими, унікальними, не схожими на інших.
А що ж відбувається, коли людина розгубила свою гідність? Втрачаючи її, особистість, перш за все, втрачає повагу до себе. І в результаті  стає залежною від інших – пішаком у чужих планах. Така людина перестає існувати як особистість і перетворюється на «овоч».
Саме тому гідність – це риса сильних та успішних людей, які, не принижуючись ні перед ким і не принижуючи нікого, продовжують боротися з життєвими негараздами і йти до кінця, досягаючи заповітних висот. Такі люди не залежать від інших, так як  розраховують лише на свої сили.
Отже, саме боротьба за свою честь і права, відстоювання своїх переконань і поглядів робить людину людиною.

Данило Верещака,
студент групи Ф-301

Інтернет: досягнення чи загроза людству?

На мою думку, інтернет – це справді корисний винахід, адже з його допомогою ми маємо надзвичайно великі можливості. Та іноді люди повністю поринають у віртуальний світ та забувають про реальний, і це дуже погано.
На жаль, часто людина обмежує себе тільки соціальними мережами. Але ж існує дуже багато корисних сайтів, що допомагають у саморозвитку. Шкода, що багатьом підліткам це не цікаво. У наш час люди стали приділяти мало уваги книжкам, сучасні діти, можна сказати, «народжуються з телефоном у руках».
Смішно, але деякі люди створюють своїм домашнім улюбленцям сторінки у соцмережах. Людство потроху деградує, і це головний недолік великого винаходу.
Та я не думаю, що треба рівняти всіх користувачів світової павутини, бо все ж таки з допомогою інтернету люди дізнаються щось нове для себе, мають змогу читати електронні книжки, спілкуватися та знайомитися з мешканцями інших країн або навіть континентів, учням та студентам стало легше навчатися.
Отже, я вважаю, що інтернет – це величезне досягнення в історії людства, але якщо використовувати його як іграшку, то він може загрожувати деградацією сучасному світові.

Діана Шешеня,
студентка групи Р-292

Книга чи комп’ютер: за чим майбутнє?

У сучасному світі перевага надається техніці. Люди майже забули, що таке книги. Набагато легше знайти цікаву вам статтю, новину або твір у комп’ютері, тому що там завжди усе є.
На мою думку, через десятки років діти й зовсім забудуть, що таке книги. Вони просто стоятимуть на полиці та будуть пам’яткою минулих років. Мабуть, через сотню літ, якщо у людини знайдуть книгу, то таку особу вважатимуть великим диваком і занесуть до Червоної книги як вимираючий вид. Напевно, ви посмієтеся і не сприймете це всерйоз.
Та тільки подумайте, куди ділися люди з книгарень? Чому з десятків осіб у бібліотеках залишилося тільки кілька людей за старими дерев’яними столами та біля переповнених книжками шаф? Але відповідь надзвичайно проста: техніка замінила людям усе!
Люди! Ви тільки згадайте той запах, який має щойно куплена книга! Жоден ґаджет не замінить того відчуття!
Отже, звичайно, у майбутньому техніка буде цінуватися значно більше, ніж періодичні видання. Але я всім серцем вірю в те, що книги повернуться до рук, домівок і душ людей!

Юлія Кондратьева,
студентка групи Р-292

Ніхто не баче, як сирота плаче…

Сиротою дитина може стати з багатьох причин, і цей жорстокий факт має суттєвий вплив на її життя.
Дитина без батьків потрапляє до спеціального закладу, де її виховують і піклуються, але спираючись на те, що кажуть люди, дітям цього замало. Сироти борються за кожну річ, яку звичайні діти отримують за так. Звідси стає зрозумілою жорстокість і своєрідна манера поведінки таких дітей.
Сиротою може стати будь-яка дитина, якщо з її сім’єю трапиться трагічна ситуація. У такому випадку людина, як правило, залишається сам на сам зі світом. Тут точка зору на життя сиріт із дитинства (покинуті у пологовому будинку, діти з неблагополучних сімей, чиї батьки позбавлені батьківських прав) і сиріт за випадковістю починає співпадати. Обидві категорії дітей починають боротися за місце під сонцем з останніх сил.
Проте тільки від самої людини залежить, як складеться її доля. Сирота з народження може досягти висот так само, як і сирота за випадком опинитися за межею бідності. Ніхто не побачить сліз сироти, яка з жорстокістю і без жалю дивиться на світ, так само, як не побачить сліз успішної людини зі складним минулим.
Володимир Зоря,
студент групи М-291

Чесність: недолік чи перевага?

Для того, щоб зрозуміти, чесність – це все-таки недолік чи перевага, треба дати відповідь на питання: а що ж таке взагалі чесність?
Це, на мою думку, одна з основних людських чеснот, якою кожна особа повинна  володіти. Адже світ не зміг би довго проіснувати, орієнтуючись тільки на обман, віроломство та лицемірство.
Особисто я ціную чесність понад усе: краще почути гірку правду, ніж солодку брехню. Натомість людина отримає від мене те ж саме, так як я дуже прямолінійна, і багато оточуючих негативно ставиться до цього. Для них краще було б почути солодку брехню, вони просто не готові до правди.  Як  наслідок, більшість звикає жити з цим, наче так і треба - це стає способом їхнього життя.
Але  це не стосується кар’єри, а тільки особистих відносин людей. А те, до чого більшість прагне (наприклад, зайняти певне місце у соціум, заробити кошти, зробити бізнес-кар’єру), взагалі не підлягає поняттю чесності. Адже для того, щоб досягти найвищих результатів, іноді доводиться «наступати на горло суперників».
Тільки через багато років стало відомо про багатьох талановитих людей, які доклали  чимало зусиль, аби ми жили в епоху науково-технічного прогресу. Проте і зараз  мало  хто з  нас  знає ці імена, так як генії, як правило, дуже чесні та скромні, і не ганяються за славою й визнанням.
А є такі, в яких у крові біжить, так би мовити, гормон суперництва, бізнесмени від природи. Саме ці «кмітливі голови» знаходять таких талановитих людей і виборють своє місце під сонцем, привласнюючи їх досягнення і не залишаючи нічого тим геніям. Результат: вони багаті й відомі, їм байдуже, як досягли цих успіхів. Про них всі говорять, а це найголовніше! Вони впевнені: совість не заплямована, адже більшість обіцяли самі собі, що в них буде все, так воно і сталося.
Отже, чесність може бути благом. Але в той же час вона може створювати великі перешкоди на власному шляху.

Наталія Сердюк,
студентка групи Б-391

Чи кожна людина може стати знаменитою ?

Знаменитість – це особа, яку  знає багато людей. Її шанують, нею захоплюються, про неї говорять… Ця  людина чогось досягла у певній сфері. Це стереотипне уявлення про славу.
Сучасні люди чомусь переконані, що відома людина повинна обов’язково бути  видатною та багатою.  Але, щоб стати знаменитим, не обов’язково бути багатим. Наприклад, було багато видатних письменників, які бідували.
Щоб бути знаменитим, потрібен  талант, а він є не у кожного. Деякі, маючи хист, не розвивають його. Або ж намагаються розвивати те, чого немає. У кожної людини є своя справа, і особа повинна робити її не для визнання, а для себе. Якщо  любити свою справу, то прийде й слава.
Та знаменитим можна бути по-різному. Прославитися можна і своїми вчинками, наприклад, як Сталін – бути жорстким диктатором, або як Анжеліна  Джолі – бути милостивою, годувати бідних. Можна мати багато професій і не бути знаменитим, а можна одну-єдину, та мати в ній успіх.
Щоб бути знаменитим, потрібен не тільки талант, а й уміння його розвивати, потрібно мати гроші для його розвитку; або ж намагатися пробитися самому, що ускладнює ситуацію. Отже, бути знаменитим дано не кожному!

Лейля Чантаєва,
студентка групи П-291

Яка сучасна проблема  є найбільшою загрозою для людей?

Про сучасні проблеми світу можна дуже довго говорити, бо їх на початку ХХІ століття, виявляється, дуже багато. Але які ж вони і як їх можна вирішити?
На мою думку, однією з найголовніших проблем є вплив соціальних мереж на свідомість людей. Зараз кожен незалежно від віку постійно «сидить» в Інтернеті  і навіть не підозрює, що це вже залежність. Але найгірше те, що людство не визнає цієї проблеми.
Як би це не було тяжко говорити, але я також залежна від Інтернету. Коли заходиш в соціальні мережі, ти ніби потрапляєш  в інший світ – віртуальний. Забуваєш про все, що хотів зробити.
Я згадую розповідь своєї бабусі. А саме - як вона проводила свій вільний час: молоді люди виходили на вулицю, спілкувалися,  було багато пісень, танців, жартів. І найголовніше - ніякого Інтернету. І якось же жила молодь без нього раніше?!  Значить, можна обходитись без соціальних мереж, потрібно лише захотіти. А ще слід подумати про своє психічне і фізичне здоров’я, яке гублять різноманітні ґаджети.
Отже, людство повинно схаменутися і повернутися до живого спілкування. Хоча б заради того, щоб зберегти нормальну соціальну атмосферу в нашій країні.

Юлія Колібабчук,
студентка групи О-291

Перлини студентської творчості
збирала та редагувала викладач
української мови та літератури
Алла Іванівна Сергазіна

Немає коментарів:

Дописати коментар