Почуття вдячності людям – ознака твоєї гідності

Сторінки із рубрики літературної студії «Пізнай світ» 

« Про найпотаємніше скажу лише вам…»

Почуття вдячності людям – ознака твоєї гідності

Ще з дитинства кожного з нас навчали говорити простих слів « Будь ласка», «Дякую». Це маленьке слово містить у собі дуже багато сенсу та почуттів.

Що ж означає вислів « жити з вдячністю» для мене особисто?

До одного моменту я жила спокійним життям, як і кожен у моєму віці.. Ходила до коледжу, гуляла з друзями та мала безліч цікавих занять. Та одного ранку мені довелося прокинутися не від поцілунку мами, а від звуку пролітаючої ракети…

Впевнена, що в перші години ніхто не вірив у повномасштабне вторгнення російських військ, але правда була такою. Зрозумівши всю серйозність, я довго налаштовувалася на нормальне життя, і віра в краще майбутнє завжди була зі мною. Довгий час довелося прожити під окупацією і постійними обстрілами. Ніколи б у житті не могла подумати, що свої юні роки проведу в страху та в постійних пошуках відповіді на запитання: «Прокинусь я сьогодні вранці чи ні?»

Окупанти жорстоко знущалися над людьми : грабували будинки, постійно обстрілювали селище та робили все, що завгодно. Я справді видихнула, коли змогла перетнути підконтрольну територію України. Із самого початку в моїй душі жила віра, що до нас прийдуть наші захисники та звільнять землі. І як не дивно, з кожним днем деокупованих територій стає все більше й більше. Саме зараз, в ці хвилини та секунди, ось там, неподалік мого села, наші хлопці борються за те, щоб я змогла повернутися до рідної домівки, до своєї кімнати, а найголовніше - до мами з татом. За це я постійно висловлюю їм свою вдячність. Ми навіть не можемо уявити, наскільки наші захисники ризикують своїм життям заради нашого майбутнього! Тому вважаю, що обов’язок кожного – поважати захисника та дякувати йому,

Я вдячна своїй державі та іншим країнам, адже вони всіляко допомагають всім переміщеним особам. Їхня підтримка вкрай необхідна для нас. На мою думку, ми всі - достойні сини й доньки нашої країни, нашого щирого народу. Ця ситуація змогла об’єднати нас та показати, наскільки ми сильні та незламні.

Хочу сказати, що найголовніше в цей тяжкий час - не втрачати надію. Потрібно вірити та дякувати нашим захисникам та захисницям за кожен ранок. Пам’ятайте: скільки б часу не пройшло, все буде Україна! І ніяким окупантам не забрати жоден клаптик нашої землі!

Захарова Вероніка, студентка групи П – 291, переможець І туру конкурсу знавців української мови ім. П. Яцика