21 березня 2019 року я в компанії моїх одногрупників-маркетологів відвідали у Херсонському художньому музеї виставку картин «Сонячна палітра Олексія Шовкуненка».
У залах музею були представлені викуплені з приватних колекцій і передані як подарунок від другої дружини роботи херсонського художника-портретиста і його учнів. Дивовижні композиції на полотнах самого митця зачаровували душу і змінювали кардинально поняття «життя» у свідомості молодих .До цього дня я вважала, що живопис не повинен бути гарним- його завдання пробуджувати почуття. Олександр Шовкуненко є майстром мольберта і натхненням для юних талантів.
На кожній картині митця відбувається магія: ось вітер здіймае у повітря людське волосся і пелюстки весняних квітів,ніби життя не зупинилося,а перенеслося в палітру фарб.
Картини учнів Олексія Олексійовича, представлені в різних стилях, викликають абсолютно різні думки і відчуття. Але фантастичне враження, що розбита горем душа вчителя після смерті його першої дружини відроджується не тільки в акварелі і пастелі, а ще й у вихованні за покликом пензля дітей .
Подряпана історіею і відсутністю ремонту вистава зала прийняла нас, студенів другого курсу, у свої обійми. Відвідувачі виставки не приховували свого задоволення від експозиції, фотографувалися на фоні живопису вікової давнини.
Моє серце зворушує портрет першої дружини Олександра Шовкуненка . Історія їх кохання відобразилася в її блакитних очах. Ми дізналися про розпач художника, коли хвороба відняла любов його життя , про евакуацію до Уфи в часи Другої світової війни всієї творчої інтелегенції , про розбитий вщент Київ у післявоєнні роки та багато іншого.
На виставці були представлені роботи, які торкалися історії і долучення чорно-білих фотокарток як підтвердження усього змальованого в фарбах і сказаного на словах .Пейзажі квітів, портрети двох дружин, колег, особистостей, пов’язаних із балетом, військових пілотів ,партизанів, роботи учнів під керівництвом художника. Олександр Шовкуненко своїм пензлем доторкнувся не тільки до полотна, а й сердець багатьох людей, які мали і мають щастя насолоджуватися його творам.
Перша дружина художника
Особисто мене відвідання музею підштовхнуло розпочати навчатися малювати і розбудило в душах моїх одногрупників тягу до прекрасного, навічно живого в подряпаному, трухлявому мольберті художника, акварельні очі дружини якого до скону залишаться в моїй пам’яті.
Перед тим, як поставити останню крапку, скажу: живи не на фото в соцмережах, а на полотні людських думок, для яких ти – фарба, що надає сенс життю.
Самарська Дар’я
студентка групи М-291
На 3, написано погано !
ВідповістиВидалити