13 квітня 2019

В гостях у поліграфу


Говорити правду – це не стільки справа волі, скільки звички 
Марк Аврелій 

Давайте кожен задасть собі запитання: як часто Ви казали неправду у своєму житті? Що спонукало Вас це робити? З якою метою Ви використовували брехню? Звичайно, іноді гірка правда краще – ніж кривда, але в житті бувають різні ситуації. Коли людина обманює, вона може відчувати різні почуття – розкаяння совісті, страх викриття, а також захват обдурювання. Якщо брехня стає нормою життя, людині вже важко зупинитися, виникає певний азарт. Але які ж наслідки? Звичайно, неправда – це порушення норм моралі, та все може бути набагато гірше – наприклад, притягнення до відповідальності, ненадання допомоги людині, яка цього потребувала. 

З цією метою для студентів правознавчого відділення організовано зустріч із приватним підприємцем Теренею Кирилом Володимировичем, який ознайомив студентів із поліграфом. 


А що Ви взагалі знаєте про поліграф чи детектор брехні? Пригадуються телешоу, де людині задають провокуючі запитання, а вона повинна відповідати «так» чи «ні». 

Насправді, поліграф – це апарат, який застосовується для об'єктивної фіксації фізіологічних показників (серцевої діяльності, параметрів дихання, електричного опору шкіри та ін) щоб проаналізувати емоційну реакцію на стимули, що пред'являються під час бесіди, допиту. 

Кирило Володимирович розказав спочатку історію виникнення поліграфу. Так, перший прилад для детекції брехні називався "гидросфигмометр". Його придумав і застосовував на допитах поліції в 1890 році італійський криміналіст Чезаре Ломброзо. Прилад фіксував частоту пульсу і тиску крові у підозрюваних. Прообраз нинішнього детектора брехні розробив у 1920-х роках Джон Ларсон (офіцер каліфорнійської поліції). Пристрій одночасно реєстрував кров'яний тиск, пульс, дихання. Ларсон назвав прилад "поліграф" ("полі" - багато, "графо" - писати), запозичивши термін у Джона Хавкинса (John Hawkins), який придумав це слово в 1804 році. Так він назвав свій новий пристрій для копіювання рукописних текстів. У 1926 році учень і співробітник Джона Ларсона - Леонард Кілер удосконалив поліграф. Ввів додатковий канал для реєстрації тремору (тремтіння м'язів), тим самим поклавши початок сучасному етапу "детекції брехні". 


Уявіть собі, скільки ж насправді поліграфу років? 

Звичайно студентів дуже цікавило запитання: у яких же сферах використовується детектор брехні? А Ви знаєте відповідь? Найчастіше, це прийняття на роботу у банківську структуру, фінансові установи, юридичні фірми. Для роботодавця залишається важливим питання, чи здатен працівник в майбутньому вкрасти, обманути, адже це може призвести до збитків компанії, внести непорозуміння в колектив. 

А на Вашу думку, з якими запитаннями не може впоратися поліграф? Звичайно, сімейні суперечки. А давайте всі подумаємо, чому саме так? 

Найхвилюючим моментом для майбутніх юристів стала можливість проходження тестування на детекторі брехні. Серед бажаючих, така нагода випала студенту – першокурснику Торгонському Родіону. Після проходження поліграфу Родіон зізнався, що насправді процедура дуже хвилююча, адже тобі задають неподготовлені запитання різноманітного характеру. А чи змогли б Ви пройти поліграф? 

Майбутні правники з’ясували, що насправді це дослідження - дуже складний процес і тестування займає майже три години. Ви представляєте, який психологічний тиск відчуває людина! Кирило Володимирович наголосив, що спочатку людина активно відповідає на запитання, на другій годині – часто піддослідному стає недобре, а третю годину декотрі просто не витримують. 

Поліграф не читає думки людей, не викриває брехню, а лише фіксує фізіологічну активність, зміни фізичних параметрів, відомості від яких надходять від датчиків приладу. За такими реакціями неможливо точно визначити природу самого процесу (брехня, позитивна або негативна емоція, переляк, біль, страх). Наприклад, поліграфолог перевірив реацію Родіона на хлопок, і він просто злякався, а отже поліграф показав – сильне серцебиття. 

Студенти із захопленням слухали про цікаві факти під час проведення тестування, особливо їх вразила ціна на послуги поліграфу. Дослідження може коштувати – від 1500 грн. до 100 000 доларів. Уявляєте! 

Наприкінці зустрічі, майбутні юристи прийшли до одностайного висновку, що краще говорити правду, бо брехня до добра не доведе. 


Вікторія Анатоліївна Унчикова

Немає коментарів:

Дописати коментар