17 січня 2022

Роздуми… Кохання – щастя чи в’язниця, Бог від якої заховав ключі?


Я вважаю, що кохання – дуже складне для розуміння поняття. Це ніякі не метелики в животі, не якийсь суперромантичний таємничий зв’язок між людьми, це щось набагато складніше…

Часто письменники у своїх творах силу кохання занадто романтизують. Наприклад, у казці «Попелюшка» прискакав принц на білому коні, забрав дівчину до свого палацу, і «жили вони довго та щасливо»…Але, на жаль, у реальному житті все не так. Люди знаходять одне одного, а вже через певний час втомлюються від своїх стосунків, бо, як відомо, чужа жінка завжди гарніша, ніж твоя…

Кохання триватиме доти, доки люди працюватимуть над ним. Треба надіятися на себе і свою кохану людину, а не на Бога, який «має ключі від ваших почуттів». Багато пар на початку були закохані: полум’я в очах, жар у серці…А далі що? Почуття згасають так само швидко, як і зароджувалися. І тут є лише дві дороги: перша – боротися за своє щастя, а друга – поховати старі стосунки і запалати в нових.

На превеликий жаль, майже у кожного була сумна історія кохання. Наприклад, історія стосунків Вів’єн Лі та Лоуренса Олів’є. Усі вважали їх ідеальною парою - двадцять років разом. Але Вів’єн в одному інтерв’ю розповіла, що насправді не вважає свій шлюб щасливим. Пара розлучилася, а невдовзі Вів’єн померла, кохаючи Лоуренса до свого останнього подиху.

Отже, кохання типу «вони жили щасливо і померли в один день» можливе лише в людей, які працюють над своїми стосунками, шукають компроміси, підтримують один одного в горі і радості, а не чекають, поки Бог підкине їм ключі від щастя.

Дар’я Романішина,
група М-391

Немає коментарів:

Дописати коментар