Задавши будь-якому перехожому запитання, яких людей потрібно поважати, ми почуємо абсолютно різні відповіді. Усе це приходить із віком, із життєвим досвідом та набутими знаннями. Дитина скаже про якогось супергероя, а доросла людина – про конкретну особу зі свого життя чи бувальщину, розказану кимось…
На мою думку, достойними поваги є ті люди, які відстоювали честь та гідність своєї держави, рідну землю та домівку. Яку треба мати силу волі, щоб наперекір своєму страху йти в бій, не обертаючись назад, сидячи в холодних окопах, спостерігаючи за окривавленими обличчями своїх бойових товаришів?! Мій прадідусь завжди розповідав про Другу світову війну, і я був вражений його історіями. А ще – як він читав мені уривки з його улюбленої книги «В окопах Сталинграда». Там дуже зворушливо розповідається про боротьбу проти німецько-фашистських загарбників. Із цих розповідей можна зрозуміти, які в нас були люди – герої, гідні поваги.
Мій прадід – це зразок людини, яка достойна поваги. Він пройшов усю війну, побачив таке, про що ніколи не покажуть у фільмах. У нього був фронтовий товариш, з яким разом потрапили у полон. І той, боячись, що не витримає катувань фашистів і розповість важливу інформацію, відрізав собі язика.
Отже, люди, які достойні поваги, - це наші дідусі та бабусі. Ми повинні пишатися ними, адже вони – переможці у Великій Вітчизняній війні. Вони – зразок мужності на полі бою і витривалості у післявоєнний час, коли треба було відбудувати зруйновані міста та відродити повноцінне життя в державі. Саме тому День Перемоги – одне з найважливіших свят у державі, вшанування справжніх героїв.
Олександр Руденко,
група П-492
Немає коментарів:
Дописати коментар