Привіт, друже! Давай знайомитися! Я Катерина, студентка 2-го курсу Херсонського кооперативного економіко - правового фахового коледжу, і сьогодні я хочу поділитися своїми враженнями про цікаву зустріч, яка відбулась нещодавно у нашій групі Р- 291. Ми знову спілкувалися з отцем Олегом, настоятелем храму Св. Варвари.
Так, друже, ти правильно зрозумів: розмова була саме з духовним наставником, який лікує людську душу і підтримує кожного, хто потребує його слова. Так як зараз ми вчимося дистанційно, то і зустріч у нас проходила онлайн. Хоч за вікном сніжило і потріскував мороз, проте нам було тепло і затишно від переконливих та емоційних слів, які звучали з екрану від отця Олега.
Із отцем Олегом ми бачились уже не вперше. І, що цікаво, наші бесіди кожного разу стосувалися морально важливих питань суспільства. Саме ця зустріч була присвячена питанню розчарування людини.
Хто з нас не розчаровувався в житті? Мабуть, таких немає. Ми, підлітки, інколи болісно сприймаємо слова дорослих, живемо у своєму світі, складаємо плани на майбутнє, Одним словом, пишемо власну книгу життя… Разом із успіхом і щастям ми іноді розчаровуємось у дружбі, в батьках, у любові, в житті.
Слова мудрого наставника були настільки цінними, правдивими і важливими, що ми їх занотовували. Наприклад, про наші мрії він сказав так: « Наші бажання, особливо ті, які не здійснились, викликають розчарування, - а потім додав, - потрібен фундамент для мрії, тобто достатньо потенціалу та ресурсів». Я думаю, це торкнуло багатьох, тому що це правда. Згоден?
А особисто мені до душі припали такі його слова: «Лампочки згорають, життя не досконале». Цим висловом наш духовний учитель дав нам зрозуміти, що життя не легке, воно має труднощі, воно не є ідеальним, ми не ідеальні в цьому світі… Ніщо не ідеальне, і це не погано. «Головне – не розчаровуватись через таку істину», - сказав він нам. Знаєш, це настільки важливо: іноді зупинитись і подумати про своє життя…
Як ти, мій друже, сьогодні реалізовуєш себе у цьому житті, яке так стрімко кудись летить? Як досягти гармонії і стати щасливим, хоч і неідеальним?
У всьому неідеальному та недосконалому є щастя! Цю радість дуже важливо побачити. Неймовірне життя…
Отець Олег нам розповідав про те, як його друг підіймався на одну з найвищих гір у світі. Коли ж вони зустрілися і розмовляли про цей випадок, то найважливіше було, зі слів приятеля, не піднятись і сфотографуватись на вершині гори, а перемогти самого себе. Перемогти свою лінь та свій страх.
Ми встигли також трохи поговорити навіть про те, для чого греки вигадали і використовували так багато різних назв, які означали різні види любові. Що існує безумовна любов – це любов родинна, також є любов друзів, любов між хлопцем та дівчиною та ін. І в цьому, як з’ясувалось, є якийсь сенс.
Ми незчулися, як швидко минув час. Тепер живемо в очікуванні нової зустрічі. Сподіваюсь, ти теж з нетерпінням чекатимеш продовження моєї розповіді. Можливо, ми знову ділитимемось інсайтами з тобою!
Хочу подякувати нашому директору за підтримку таких зустрічей – вони безцінні!
Тобі, мій друже, процитую лише одну фразу, яку озвучив отець Олег на завершення нашої розмови : «Через терни ми летимо до зірок». Над цими словами варто задуматись кожному з нас.
Буга Катерина, студентка групи Р- 291
Немає коментарів:
Дописати коментар