Людмила Миколаївна Лімакова 28 років очолює Херсонський кооперативний економіко-правовий коледж, окрім цього має великий досвід роботи у споживчій кооперації. У 1993 році, коли вона стала директором кооптехнікуму, студенти навчалися лише на двох спеціальностях, нині в коледжі їх вже шість. Випускників Херсонського кооперативного охоче запрошують до банків, різних престижних фірм, адже їхні знання -- це вдале поєднання теорії і практики.
Про труднощі буремних 90-х і нинішній «карантинний» період в ХКЕПК, досвід адміністрування, секрети успіху, особисті думки щодо сучасного навчального процесу, про універсального студента, плани, мрії і багато чого іншого читайте в інтерв’ю з Людмилою Лімаковою.
-- Людмило Миколаївно, коли Ви очолили кооптехнікум, у результаті реорганізації було ліквідоване коопучилище. Та Ви зберегли колектив, зміцнили матеріально-технічну базу, збільшили кількість спеціальностей у навчальному закладі. Як Вам все це вдалося?
-- Я очолила колектив технікуму в 1993 році, у дуже важкі часи економічної кризи, коли державне фінансування навчальних закладів споживчої кооперації було зведене до мінімуму. Організації і підприємства споживчої кооперації області давали абітурієнтам направлення на навчання за цільовим замовленням, але ж гроші за них не платили, бо просто їх не мали. Правління облспоживспілки змушене було ліквідувати кооперативне училище і передати його на баланс технікуму. «Передані» були і 100 працівників училища, а в технікумі тоді працювало приблизно 130. На денному ж відділенні навчалося за двома спеціальностями всього 230 студентів. Тобто на одного працюючого -- один студент!
Вічне питання: що робити? Головне тоді було зберегти колектив, людей, більшість із яких -- висококваліфіковані педагоги, які підготували не одне покоління фахівців. До того ж ринкові відносини в державі диктували новий підхід до підготовки фахівців, які б вільно володіли необхідними компетенціями і з першого ж дня могли б самостійно виконувати доручену роботу. Тож на першій своїй педраді в технікумі я внесла пропозицію затвердити методичну проблему «Зв'язок теорії з практикою як необхідна умова затребуваності наших випускників». Розуміючи, що не всі підтримають мене, я відверто сказала: «Шановні колеги! Досі ви навчали студентів в основному теорії, багато з вас закінчили по два виші й на «відмінно», але не працювали на практичній роботі. Наприклад, не всі викладачі бухгалтерського обліку складали справжній баланс і захищали його в податковій службі. Далеко не всі викладачі товарознавства й організації торгівлі могли закупити якісний товар і вигідно його продати».
Крім того, нам треба було навчитись заробляти кошти, бо держава не дає, а в кооперації їх немає… Як вихід я запропонувала на базі ліквідованого училища створити навчально-виробничий комплекс «Меркурій». Колектив повірив мені, а правління облспоживспілки підтримало цю пропозицію. Взявши кредит у банку (це був страшенний ризик!), використовуючи практичний досвід, ми здійснили декілька дуже вигідних гуртових операцій із закупівлі товару з Прибалтики, Калуша, навіть Бішкека (Киргизстан). За зароблені гроші відкрили в «Меркурії» мережу магазинів і кафе, купили три автомобілі (два з яких обладнали під автолавки). Всі завзято працювали: закуповували, продавали, варили, пекли. Майже в усіх районах області наші автолавки за найнижчими цінами продавали товар. У селах нас знали і чекали. Ми завжди брали участь у ярмарках, які проводила облспоживспілка. Рентабельність у торгівлі була високою, адже у нас не було додаткового адмінперсоналу: студенти набували практичних навичок, а викладачі вчилися застосовувати теоретичні знання у роботі реального підприємства. І незабаром товарооборот виробничого комплексу почав дорівнювати товарообороту середньостатистичної райспоживспілки. Організація господарської роботи позитивно вплинула на фінансовий стан коледжу. Наші працівники протягом 28 років мого директорства жодного разу не залишилися без зарплати, а коли працював «Меркурій», то ще й отримували премії. Щоліта члени колективу відпочивали біля моря, подорожували мальовничими куточками України.
Коли ми одержали ліцензію на підготовку фахівців ще за чотирма спеціальностями, кількість студентів збільшилась у рази. Не вистачало навчальних аудиторій. На зароблені кошти, без спонсорської допомоги, ми побудували два нових корпуси площею 1000 кв. м, зробили капітальний ремонт навчального корпусу, гуртожитку, спортивної зали. У 2001 році технікум піднявся на нову сходинку -- отримав статус коледжу, вищого навчального закладу І рівня акредитації. Сьогодні матеріально-технічна база коледжу -- краща серед закладів освіти області. У нас створені для студентів робочі місця, обладнані всім необхідним для засвоєння теоретичних та практичних знань.
Високий рівень підготовки, вміння колективу адаптуватись до вимог сьогодення підняли рейтинг коледжу серед закладів освіти області.
 |
| Фото на згадку із випускниками |
Більше десяти років ми тісно співпрацювали з Херсонським обласним центром зайнятості. Вигравали тендери на підготовку підприємців не тільки серед коледжів, а й університетів. Це була далеко не легка робота, адже слухачі курсів -- дорослі люди зі своїм життєвим досвідом і потребами. Від того, як ми навчили їх складати бізнес-плани, залежало, чи отримають вони держфінансування на відкриття власної справи. Радіємо, що багато хто із них потім приводили на навчання до коопколеджу своїх дітей, онуків. Крім того, ми заробляли чимало коштів, а викладачі мали додаткове педагогічне навантаження.
У грудні 2020 року на підсумковій нараді керівників споживспілок України Ілля Леонідович наголосив на тому, що «гнучкість -- основний урок для менеджменту у пандемічному світі… Диверсифікація -- головна запорука гнучкості і успішної адаптації бізнесу … і готовність до всього». У 90-ті роки колектив коледжу продемонстрував гнучкість, яка створила міцний фундамент, щоб вижити у складних умовах сьогодення.
-- Які проблеми вищої освіти вважаєте найбільш актуальними?
-- Крім методичної проблеми поєднання теорії з практикою, надзвичайно важливою у сучасних умовах є, на мій погляд, проблема міжпредметних зав’язків.
Сьогодні багато підприємств не можуть оплачувати послуги, наприклад, і бухгалтера, і юриста одночасно; фінансиста, який не знає бухгалтерського обліку; бухгалтера-«рахівника», який мислить категоріями «дебет/кредит» і не цікавиться шляхами підвищення рентабельності підприємства; організатора торгівлі, який не вміє прораховувати рентабельність угоди, яку уклав, не знає, як правильно оформити договір з постачальником. Такі фахівці вже нікому не потрібні. Щоб вирішити цю проблему, ми переорієнтували викладачів на вивчення споріднених предметів. Завдяки цьому наші юристи володіють базовими знаннями з економіки та бухгалтерського обліку; маркетологи розуміються на ресторанному бізнесі; бухгалтери та фінансисти знають трудове та господарське право. Постійний міжпредметний зв'язок покращує й рівень практично-пошукової роботи, студенти охоче готують доповіді на різноманітні актуальні теми.
Наведу такий приклад: починаючи з 2014 року для участі у науково-практичній конференції «Інноваційні процеси і їх вплив на ефективність діяльності підприємства» студенти спеціальності «Право» підготували роботи «Фриланс-послуги як фактор підвищення рівня зайнятості населення», «Аутсорсинг як чинник підвищення ефективності діяльності підприємств», «Використання новітніх форм бізнесу у мережі Інтернет як напрям активізації збутової діяльності підприємств споживчої кооперації», а маркетологи та фінансисти -- «Клієнтоорієнтованість як метод підвищення продажів у бізнесі», «Створення стартапів як інноваційних моделей діяльності підприємств споживчої кооперації». Ці роботи були відзначені як найкращі на Всеукраїнській конференції, оскільки мали практичну спрямованість, міжпредметний зв'язок і показували результативність впровадження інновацій. Завдяки злагодженій роботі викладача та студента у молоді розвивається творче мислення, формується здатність приймати рішення та вирішувати проблеми, вміння працювати у команді. Ці компетентності цінуються сучасним роботодавцем, а значить, ми готуємо конкурентоспроможного фахівця.
Коледж дає можливість одночасно навчатися за двома спеціальностями на денній та заочній формах навчання: майбутні юристи обирають «Облік і оподаткування», «Фінанси, банківська справа та страхування», бухгалтери -- спеціальність «Право» або «Маркетинг», «Підприємництво, торгівля та біржова діяльність». Отримавши освіту за двома спеціальностями, наші випускники стають «фахівцями-універсалами», які мають більше шансів влаштуватися на роботу.
-- Та чи узгоджується зміст дисциплін з вимогами відповідних освітніх програм?
-- Кожна дисципліна має бути «прикладною», тобто отримані знання і навички повинні використовуватися у майбутній професійній діяльності. Я повністю погоджуюся зі словами Голови Правління Укркоопспілки І.Гороховського, що навчальні плани треба корегувати, відстоювати. Так, бухгалтер не повинен, на мій погляд, вивчати «охорону праці» 80 годин, а фізична культура не повинна оцінюватися, адже у кожного студента свої фізичні можливості й не завжди, на жаль, лікарі вчасно діагностують захворювання. Я за культуру фізичну! У нас кращий у місті спортивний зал, дві тренажерні зали, але я проти «нормативів».
Ми вдячні Лідії Войнаш, директору Департаменту кадрової політики, освіти і науки Укркоопспілки, директору Навчально-методичного центру Укоопспілки «Укоопосвіта», за допомогу в методичному забезпеченні, але ці «нормативи», затверджені Міністерством освіти України, при акредитації дуже прискіпливо перевіряються. Сподіваюсь, що згодом нам вдасться це виправити.
-- Що змінилося у коледжі у зв'язку із прийняттям Закону України «Про передвищу фахову освіту»?
-- Із прийняттям цього Закону величезна освітня ланка фахової передвищої освіти вийшла із правового вакууму і її статус офіційно закріплено на законодавчому рівні. Новим законом підтверджено рівень підготовки, який засвідчується терміном «фахова передвища освіта», визначено тип закладу освіти -- фаховий коледж, збережено інтеграційні зв’язки, що підтверджують ступеневість в освіті з урахуванням компетенцій, набутих в закладі освіти попереднього рівня, як результат -- скорочений період навчання. Все це дозволяє зберегти кращі традиції та практики технікумів і коледжів, сформовані багаторічною попередньою діяльністю.
Також законом передбачено низку механізмів, спрямованих на розвиток освіти, в тому числі й дорослих. Приміром, можливість для вступу не тільки за результатами ЗНО, а й на базі випробувань у закладі. У такий спосіб громадяни, які давно закінчили школу і зараз хочуть змінити фах, зможуть безперешкодно вступити до коледжу. Такий механізм дає можливість збільшити кількість абітурієнтів на заочній формі навчання.
-- Чи допоміг Вам досвід роботи у системі споживчої кооперації на посаді директора коледжу?
-- Уже багато років я служу споживчій кооперації України. Скажу словами Ганни Чубач:
І не питайте мої роки,Усе для того, щоб минать.Лише здивуйтеся:Нівроку! Й вона уміє виживать!
Споживча кооперація -- це держава в державі! І коли в таких умовах вона ще живе, то вона унікальна. Я постійна в любові до цієї системи, й жодного разу не пошкодувала, що була, є і залишаюся її частиною.
Досвід роботи головою ревізійної комісії облспоживспілки, заступником голови правління ОСС -- це моє велике практичне надбання, яке допомагає і сьогодні. У ті часи були свої труднощі, які нам доводилось іноді «з боєм» долати.
Я сильна, навіть зла.Я знаю: слабкість -- це одна з диверсій,А я ще в диверсантах не була (Ліна Костенко)
Отриманий досвід дозволяє і сьогодні знаходити вихід, здавалося б, із безвихідних ситуацій.
 |
| Людмила Миколаївна зі студентами |
-- Що для Вас найскладніше і найулюбленіше в роботі?
-- Робота з людьми. З Божою допомогою мені вдалося зберегти колектив, поповнити його молодими фахівцями, адже наступність поколінь -- це об’єктивний закон розвитку. Більша половина викладачів -- це колишні наші випускники, виховані в любові й вірності коледжу, його традиціям. Я завжди вимагала від кожного стійкості, відданості навчальному закладу, споживчій кооперації і рідній Україні. Що б не трапилося -- не розкисати і не нарікати на когось, а робити свою справу чесно і якісно, не «добренькими» бути, а добрими, вимогливими і турботливими, вкладати часточку своєї душі у те, що робимо. А ще -- любити свою сім’ю, край, де народився, і нашу рідну Україну -- не словом, а ділом.
Не заспіваймо Україну –-Її потрібно будувати!Долає силу -– тільки сила.Чужі обіцянки –- примари.Це вже було, що нас любилиЛиш за гопак і шаровари (Г. Чубач)
-- Які позитивні моменти коледж виніс із ситуації з пандемією?
-- Зміни відбулися в організації освіти та виховання. Протягом весни--літа 2020 року вдалося виробити єдину концепцію проведення дистанційних занять з використанням платформи Zoom та месенджеру Viber, водночас збережено простір для творчості викладача у використанні різних сервісів і програм тестів, відео, онлайн-трансляцій з підприємств та залучення фахівців-практиків тощо. Викладачі перебувають у постійному пошуку ефективної моделі дистанційного навчання, і навіть після закінчення пандемії навички роботи із сучасними гаджетами і програмами залишаться, що дозволить оптимізувати та модернізувати освітній процес, використовувати змішане навчання, особливо це стосується студентів заочного відділення. Можна сказати, що пандемія дала поштовх кардинальній модернізації заочної форми навчання. До стану «до пандемії» повернення точно не відбудеться.
Майбутні молодші бакалаври мають стати більш компетентними в організації віддаленої праці -- і це не лише оволодіння сучасними гаджетами і програмами, а й самоменеджмент, самопрезентація, організація робочого місця, фізичної активності, розподіл часу, мотивація діяльності та відповідальність за її результат. Скажімо, пройти співбесіду онлайн вже не проблема, бо це фактично відповідь на семінарському занятті з використанням Zoom.
Нині під час зустрічей зі студентами роботодавці зазначають, що пандемія викликала невизначеність у планах та прогнозах компаній, зниження їх дохідності та кризові ситуації. Для заощадження витрат роботодавець сьогодні хоче бачити у себе універсальних фахівців, які здатні працювати онлайн. У відповідь коледж почав швидко змінювати орієнтири. Наприклад, при викладанні фахових дисциплін для маркетологів більше уваги приділяється онлайн-маркетингу та digital-маркетингу (цифровий маркетинг). Коригуються робочі навчальні програми з урахуванням вимог ринку праці для забезпечення більш глибокого вивчення інструментів інтернет-реклами, принципів онлайн-досліджень, інтернет-можливостей у веденні бізнесу, особливостей копірайтингу та контент-менеджменту. Це сприятиме тому, що ринок праці отримає фахівця, здатного на умовах аутсорсингу, фрилансу виконувати свої обов’язки, забезпечувати прибутковість компанії та/або отримувати особистий дохід як фізична особа-підприємець чи юридична особа.
Ще на початку карантину було укладено угоди з окремими роботодавцями щодо проходження студентами коопколеджу онлайн-практики на їх підприємствах. Наприклад, усі студенти спеціальності «Маркетинг» мали змогу перед практикою виконати онлайн-проєкт, тематику якого визначили роботодавці (ТМ «Кібернетики»), та захистити його перед практикуючими фахівцями -- керівником відділу маркетингу, діджитал-маркетологом та директором з персоналу. Такий підхід дає можливість виявити рівень підготовки студентів до практики, з’ясувати новітні тенденції у маркетинговій сфері та узгодити навчальні робочі програми з урахуванням сучасних вимог бізнесу.
Окрім коригування навчальних робочих програм, викладачі сприяють набуттю та розвитку професійних компетентностей у студентів в онлайн-просторі шляхом залучення їх до практичних завдань в існуючих та віртуально-створених викладачами інтернет-платформах, виконання яких оцінюють роботодавці.
Не менш важливим у роботі викладачів є стимулювання студентів до самоосвіти та саморозвитку через відвідування фахових вебінарів, онлайн-семінарів та різноманітних курсів, що сприяє отриманню додаткових знань з економіки, права, підприємництва, управління та інформаційних технологій.
-- Як Ви ставитеся до онлайн–освіти?
-- Дистанційна освіта увірвалася в наше життя разом із удосконаленням технологій, смартфонами, онлайн-порталами і платформами. Нам треба приймати нові умови та швидко реагувати, навчаючись і вдосконалюючи наші підходи до роботи. Як зазначив Білл Гейтс: «Наше сьогодення -- найкращі часи для допитливих», адже одним рухом можна знайти будь-яку інформацію в Інтернеті. Ще у січні 2013 року в Давосі відбувся круглий стіл, присвячений дистанційній освіті за участі ексміністра фінансів США і почесного президента Гарвардського університету Ларрі Саммерса, президента Массачусетського технологічного інституту Рафаеля Рейфа, засновника Microsoft Білла Гейтса, співзасновника платіжної системи PayPal Пітера Тіля та ін. Головним висновком зустрічі стала теза: майбутнє -- за онлайн-освітою. У низці країн (Китай, Латвія, Нідерланди, Алжир, Великобританія, Туреччина та ін.) від 10 до 25% студентів отримували на той час освіту в закладах дистанційного навчання. Серед американських ВНЗ 65% уже внесли дистанційне навчання в стратегію свого розвитку. І пандемія лише прискорила цей еволюційний процес. До того ж дистанційна освіта нівелює географічну прив’язку: можна обирати будь-який заклад незалежно від місця проживання, а отже доводиться конкурувати не тільки з навчальними закладами області, але й закордонними.
-- Чи всім викладачам легко вдалося переорієнтуватися на віддалену роботу?
-- Звичайно, це було непросто, та ми з цим впоралися. У роботі викладачів відбулися значні зміни, зокрема в організації управління та моніторингу їх діяльності. Викликом для педагогів, особливо старшої генерації, стало удосконалення навичок із використання сучасних ІТ-технологій під час проведення занять онлайн. Та вони знайшли для цього нові можливості: відео челенжи, стріми з підприємств торгівлі, ресторанів, спілкування онлайн з фахівцями-практиками тощо. Тобто є з чим і над чим працювати.
-- Що кажуть студенти про онлайн-навчання?
-- Голова студентської ради коледжу, студентка четвертого курсу правознавчого відділення Поліна Пазяк якось сказала, що вчитися дистанційно -- це як спробувати їздити на велосипеді. Спочатку здається, що важко і нічого не вийде, але, зробивши перші рухи, розумієш, що все просто.
Студентське життя не зупинилося: проводяться студентські збори, засідання студради, виховні години. Викладачі намагаються зацікавлювати і урізноманітнювати виховні заходи, організовують вікторини, конкурси, інтелектуальні ігри, вебінари для саморозвитку. З’явилася можливість використовувати нові інструменти, до яких раніше не доходили руки. А у студентів -- більше простору для творчості і самовираження: участь у створенні контенту і поширенні інформації на сайті коледжу та на сторінках у соціальних мережах, написання роздумів, створення відеофільмів, презентацій... Навіть танці, співи та художнє читання віршів отримали «друге дихання» завдяки відеопрезентаціям студентів. До речі, коло глядачів зросло до тисячної аудиторії підписників сторінок нашого коледжу у соціальних мережах.
-- Як пройшла вступна кампанія в ХКЕПК?
-- Вона була непростою, адже пандемія внесла свої корективи і у проведення профорієнтаційної роботи, і в організацію прийому документів, і у фінансові можливості потенційних абітурієнтів та їх батьків. Ускладнювало ситуацію зменшення кількості випускників шкіл і велика кількість місць бюджетного та регіонального фінансування в інших закладах освіти регіону. Та попри все це нам вдалося збільшити набір на 14,5% порівняно з 2019 роком. Найпопулярнішими у 2020-му серед вступників стали освітньо-професійні програми «Право», «Маркетинг», «Готельно-ресторанна справа».
-- Чи не збираєтеся відкривати нові спеціальності?
-- Ми постійно аналізуємо попит на сучасному ринку праці і як тільки бачимо для себе можливість готувати затребуваного фахівця, працюємо над відкриттям нової спеціальності.
Однією з «молодих» спеціальностей, за якою здійснюється підготовка у коледжі, є «Маркетинг». Минуло лише кілька років, і наших студентів почали активно запрошувати на роботу ще під час їх навчання, випускники успішно працевлаштовуються за межами Херсонської області і дякують нам за отримані знання. Відкриття цієї спеціальності дало свої позитивні результати -- це і набір до коледжу, і позитивні відгуки роботодавців, і підвищення конкурентних переваг коледжу на ринку освітніх послуг, і позитивний імідж закладу освіту.
-- Чи є плани зі збільшення кількості абітурієнтів у наступному навчальному році?
-- Звісно! Збільшити кількість абітурієнтів хочеться кожному закладу освіти. Набір студентів -- одне із важливих і нелегких завдань нашої діяльності. Адже кількість випускників шкіл зменшується, а кількість закладів вищої освіти збільшується. Мені іноді здається, що всі раніше закриті дитячі садочки заповнені студентами різних «університетів». Дивує те, що за такої складної ситуації в економіці, нестачі коштів навіть для найбідніших верств населення, держава фінансує заклади освіти, які відкривають невластиві для їх підготовки освітньо-професійні програми, не маючи при цьому відповідної матеріально-технічної бази, необхідного устаткування та кадрового забезпечення.
 |
| Людмила Лімакова із ветеранами коледжу |
А навчальні заклади споживчої кооперації України, які готують затребуваних фахівців десятками років, позбавлені державного фінансування. Якби хоч одного керівника державного чи комунального закладу освіти поставили в наші умови, він би не витримав.
Наведу приклад: кількість адміністративного та обслуговуючого персоналу у нашому коледжі нижче Типових штатних нормативів, затверджених Міністерством освіти і науки України, на 70%. Так, замість 4 ставок завідуючих відділеннями у нас 1,5; відсутні посади інспектора відділу кадрів, секретаря, завгоспа тощо. Отак ми й виживаємо.
Немає жодної школи міста чи села в області, де б ми не знали керівника, не побували раз, а то й двічі на рік. Наші випускники -– це вірні наші помічники, які «агітують» не лише розповідями про навчання, а й власними успіхами. Допомагають у профорієнтаційній роботі і сьогоднішні студенти, розказуючи своїм одноліткам, знайомим про коопколедж і його переваги.
-- Чим, на Ваш погляд, відрізняються нинішні студенти від студентів Вашого покоління.
-- Все так стрімко змінюється… Сьогодні студенти краще володіють іноземними мовами і сучасною технікою. Для багатьох із них є абсолютно природнім спілкування з однолітками з інших регіонів і країн. Для мого покоління викладач був основним джерелом знань, людиною, на яку хотілося рівнятися, а для сьогоднішнього покоління викладач -- своєрідний «організатор навчальної діяльності», людина, яка допомагає визначитися з питанням, для чого ці знання, та знає, як здобути їх. Дуже важливо для молодої людини мати мету, саме вона обумовлює напрям руху і утримує на обраному шляху.
На жаль, нині чимало студентів, які, відстоюючи власні права, забувають про свої обов'язки. Ми хочемо допомогти їм зрозуміти, що права і обов'язки -- це взаємопов'язані поняття, і про це треба пам'ятати.
Дуже непросто навчити сучасну молодь не бути споживачем, не зациклюватися на химерних речах, які лише дарують ілюзію щастя, а працювати для себе й інших, створюючи власний продукт, вкладаючи душу і талант у ту справу, яку робиш. На жаль, не всі розуміють, що секрет успіху -- в дисципліні, відповідальності, готовності приймати виклики життя. Моє покоління твердо стояло на землі! Так, праця була важкою, але вона гартувала і тіло, і душу. Мабуть, саме тому і стресу вдавалося уникати. Сьогодні життя перенеслося у віртуальну площину, і все частіше кидає виклики душевному стану молоді. Іноді здається, що світ втрачає глузд: булінг, зумбомбінг, геймінг, інтернетзалежність -- нові реалії, яким доводиться протистояти.
Ми радіємо, коли наші студенти після ознайомлення з перспективами майбутньої професії, працевлаштовуються влітку або під час навчання, з бажанням допомогти своїм батькам та здобути практичний досвід. Заробивши свою першу зарплату, молодь вже по-іншому ставиться до багатьох життєвих ситуацій: починає цінувати все, що робиться для них іншими, та вчиться спочатку вимагати від себе, а потім -- від когось.
Крім того, досвід практичної роботи допомагає студентам зрозуміти, які знання необхідно вдосконалити та поглибити, щоб підвищити свою конкурентоспроможність на ринку праці.
А об’єднують різні покоління вічні цінності: мрії про успіх у професії, про кохання і створення сім’ї, дружбу, подорожі, взаєморозуміння, добробут та добрі справи.
-- Що, на Вашу думку, потрібно сучасному студентові окрім мотивації?
-- Як і кожній людині, студенту хочеться розуміння і любові, уваги до нього як особистості. Незважаючи на велику кількість контактів у соцмережах, молоді сьогодні бракує безпосереднього теплого спілкування, коли співрозмовник щиро зацікавлений і готовий відкласти гаджети, витратити час, дати мудру пораду.
Ми цінуємо багаторічні дружні стосунки, які поєднують коледж із настоятелем церкви св. Варвари отцем Олегом. Студенти завжди із нетерпінням очікують на зустріч із ним. Його бесіди про головне -- віру, надію, любов -- допомагають молоді у пошуках свого шляху. Разом вони розмірковують над становленням особистості й успіхом, обмінюються думками та поглядами щодо сенсу життя, родинних відносин, призначення. Один зі студентів після такої зустрічі сказав: «Прикро, що за мої 17 років ніхто не розмовляв зі мною на такі теми, тепер я точно знаю: немає ліпшого шляху, ніж дорога доброчинності». Дехто звертається до святого отця з мирськими особистими питаннями і завжди знаходить підтримку. З вірою і любов’ю у серці життя набуває справжнього сенсу та наповнюється духовними скарбами.
-- На сайті коледжу багато інформації про випускників, вони із задоволенням діляться своїми професійними успіхами й порадами, як їх досягнути. Як вдається підтримувати зв'язок з такою кількістю колишніх студентів?
-- Немає ніякої особливої таємниці. Під час навчання викладачі намагаються підібрати ключик до кожного студента. Завдяки індивідуальному підходу і створюються щирі взаємовідносини, із часом зв’язок лише зміцнюється. Ми часто запрошуємо випускників на заняття та виховні заходи. Саме вони -- кваліфіковане журі у всіх професійних конкурсах, добрі порадники студентам, які щойно розпочали навчання. Приклади професійного становлення багатьох із них надихають: спочатку коледж допоміг працевлаштуватися молодим спеціалістам, а сьогодні вони -- роботодавці й запрошують на роботу нинішніх випускників своєї alma mater.
Випускники проносять крізь роки відчуття вдячності, вони приводять сюди своїх дітей і онуків. Династії випускників -- справжній тренд Херсонського кооперативного економіко-правового коледжу.
-- Як відбувається діалог між Вами та студентською громадою коледжу?
-- Основою спілкування має бути довіра, а вона народжується тоді, коли слово не розходиться із ділом. Ми не заграємо зі студентами, а намагаємося вести чесний відкритий діалог і спільно вирішувати всі питання, що стосуються покращення якості навчання та забезпечення освітнього процесу, надаємо рівні можливості для здобуття освіти і всебічного розвитку здібностей кожного, хто навчається в Херсонському кооперативному. Якщо і виникають проблеми (а як без цього?), намагаємося відразу їх вирішувати, спираючись на справедливість та об’єктивність, аргументуючи свої дії. Студенти завжди можуть звернутися зі своїми проблемами безпосередньо до мене, моїх заступників, заввідділенням.
Сьогодні гостро постає питання про нехтування загальнолюдськими цінностями, нетолерантне ставлення молоді одне до одного. Херсонщина -- прикордонний регіон, у нас навчаються представники різних національностей: українці, росіяни, турки-месхетинці, поляки, азербайджанці, білоруси, євреї, кримські татари, грузини, вірмени… Але багатонаціональність не є перешкодою для взаєморозуміння, адже коледж -- це місце, де виховується повага до різних традицій і культур.
-- Через карантин від багатьох заходів довелося відмовитися. Що вдалося перевести в онлайн-формат? За чим шкодуєте найбільше?
-- Більше уваги приділяємо індивідуальній роботі зі студентами та їх батьками, керівники груп підтримують з ними постійний зв’язок. До речі, на батьківські збори, які проводилися онлайн, мали змогу долучитися всі рідні студентів. Це сприяє довірі і прозорості у спілкуванні та вирішенні спільних проблем виховання.
Онлайн проводяться конкурси, посвяти, засідання студради і збори груп, засідання гуртків та клубів. Всі охочі можуть долучитися до цікавих заходів, презентувати свій проєкт, відеофільм, взяти участь в обговоренні.
Разом із керівниками груп студенти вчаться самостійно організовувати свою роботу, не байдикувати, бути більш дисциплінованими. Для цього викладачі і учасники гуртка «Маркетинг мікс» підготували тренінг «Ефективне планування часу». А учасники клубу «Феміда» щотижня випускають відеопоради правового характеру, проводять тренінги з правової грамотності, і роблять це надзвичайно креативно і захоплююче.
Дистанційне навчання дало можливість здійснювати віртуальні мандрівки музеями, мальовничими куточками України і світу, разом переглядати, а потім обговорювати відеолекції, презентації, фільми.
Розвиток отримали сторінки коледжу в соціальних мережах Facеbook, Instagram, Telegram, а кількість публікацій на сайті коледжу збільшилася майже вдвічі.
Сьогодні не вистачає звичайного спілкування, заходів у гуртожитку з майстер-класами, частуваннями, вечорами відпочинку, засідань гуртків і клубів за чашечкою чаю чи філіжанкою кави, відзначення наживо традиційних свят, концертів, конкурсів, коли відчувається єднання, обмін емоціями, живе тепло, коли спілкування не переривається через технічні труднощі. Але все це, вірю, буде, і зовсім скоро.
-- А як Ви відпочиваєте?
-- Скажу словами Ганни Чубач: «Рятую душу свічкою у храмі…».
Також найулюбленіші миті життя -- це спілкування зі своїм синочком, онуками. Вони мої найсильніші ліки від негараздів і випробувань долі.
Люблю поезію Ліни Костенко, та найбільше, як ви вже помітили, -- Ганни Чубач. Обожнюю подорожувати. Але все менше фізичних можливостей, та й коронавірус вніс свої корективи.
Особливо люблю приїжджати додому, у свій рідний Каланчак. Там завжди зустрічаюся зі своїми однокласниками, вчителями. Дякуючи Богу, ще живі три мої вчительки… Ці зустрічі такі теплі, що дають мені наснагу і сили для життя.
В рідному краї сонце теплішеІ зеленіша в полі трава.Вищі дерева, люди добріші.І голосніші в пісні слова.Хустка тернова, мамина моваЗнов нагадають серцю про те:В рідному краї сонцем любовіНавіть колючий терен цвіте. (Г.Чубач)
-- Про що мрієте?
-- Молю Бога, щоб були здоровими і щасливими найближчі мені люди: мій син і його сім’я, мої дорогі колеги, ветерани коледжу, наші студенти. Колектив коледжу -- це моя друга родина, за всі ці 28 років, мабуть, більше часу і здоров’я віддала саме коледжу. А ще мрію, щоб прийшов мир у нашу країну, відродилась економіка, щоб люди наші жили не гірше, ніж в інших державах…
…Дай моїм дітямВіру у вічність,Много любовіІ мало жалю…(Г.Чубач)
-- Дякую за розмову, Людмило Миколаївно. Нехай збудуться Ваші мрії і молитви будуть почуті. Від редакції ж хочемо побажати, щоб накопичений життєвий досвід і мудрість допомогли Вам досягати нових висот.
-- Спасибі!
Підготувала Інна Куницька
Немає коментарів:
Дописати коментар